Гідроенергетика – галузь відновлювальної енергетики, а також сукупність великих природніх та штучних підсистем, які слугують для перетворення кінетичної енергії води в електроенергію.
За допомогою дамб на річках штучно створюється перепад рівнів водяної поверхні. Вода під впливом сили тяжіння переливається з верхнього в нижній б’єф по спеціальним протокам, у яких розміщені гідротурбіни. Лопаті турбін розкручуються водяним потоком і механічна енергія, таким чином, передається на гідрогенератор, який і виробляє електроенергію.
Гідроенергоресурси - відновлювальне та найбільш екологічне джерело енергії, використання якого дозволяє знизити викиди в атмосферу парникових газів. Гідроелектростанції – найбільш маневрові потужності, які здатні, за необхідності, істотно збільшити обсяги виробітку за лічені хвилини, покриваючи пікову частину графіку навантаження, а також забезпечувати надійність енергопостачання в аварійних ситуаціях.
Кілька цікавих фактів із історії
Перші спроби використання «сили» води зафіксовані в 206 р. до н. е. – 9 р. н. е. Відбійні молотки, що приводились в дію водяним колесом, використовувались для обвалки зерна, розбивання руди та виробництва паперу
У 1849 році інженер Джеймс Френсіс розробив першу водну турбіну, яка досі лишається найбільш широко використовуваною гідротурбіною у світі.
Ключові технологічні розробки гідроенергетики відбулися в першій половині 19 століття. У 1827 році французький інженер Бенуа Фурнейрон створив турбіну, здатну давати потужність близько 6 кінських сил.
У 1870-х роках американський винахідник Лестер Аллан Пелтон розробив колесо Пелтона (також відоме як ковшова турбіна) – імпульсну водну турбіну, яку запатентував у 1880.
Більше цікавих фактів дізнавайтесь тут: Коротка історія гідроенергетики: з давніх часів до сучасної епохи
