Війна – це не конкурс на героїзм

Героями є всі, хто з 24.02.22 став частиною війни, незалежно від того в тилу вони чи на фронті, волонтерять чи дають прихисток біженцям, працюють щоб підтримати економіку чи змушені були залишити рідну домівку, щоб убезпечити своїх дітей та близьких.

Війна провокує рефлекс «терміново щось робити»

Важливо розуміти: ні - хаотичним дія. Наприклад, перш ніж везти кудись воду чи продукти – з’ясуйте, де це потрібно вже зараз, скоординуйте свої дії з тими, хто допомагає в вашому місті/регіоні/районі/вулиці.

Перестаньте докоряти тим чоловікам, хто не на фронті!

Це розвиває синдром провини, а це підриває моральний дух. Зараз не середньовіччя. Потреби фронту кваліфікаційні! Її визначає Держава через Закон, де чітко прописано порядок мобілізації та черговість призову!

Ключове поняття – РЕЗЕРВ

Нині на фронті задіяна найбільш фахова хвиля. Стійкість країни полягає в наявності РЕЗЕРВУ! Цей резерв зараз або мобілізований і проходить необхідну підготовку, або займається волонтерством, розвантажує фури, займається логістикою чи просто працює, чекаючи на свій час. Важливо вірити у перемогу та фокусуватися на своїх діях тут і зараз без очікувань на те, що і коли може статися!

Війна – це любов

Хоч і звучить парадоксально, але війна – це любов до життя, до рідних людей, до домашніх улюбленців, до рідної домівки, до країни, до воїна, до незнайомця з синьо-жовтою стрічкою, до мови, і цей перелік можна продовжувати до безкінечності. Ненависть до ворога – рівнопропорційна любові до рідного. Це теж зброя Нехай несамовита Любов до всього рідного тримає нашу високу планку, бо якраз цим ми і відрізняємося від ворога!

Пресслужба УГЕ