Питання та відповіді

ГЕС – це електростанція, що завдяки напору води, який надходить на лопаті гідротурбіни і таким чином приводить в дію генератори, виробляє електроенергію. Для роботи гідроелектростанції потрібен перепад висоти русла річки. Щоб його створити, будують греблю, що також слугує водосховищем та дає змогу працювати ГЕС у будь-який час. В результаті вода падає з висоти, потрапляє на лопаті турбіни і змушує їх крутитися, а ті, у свою чергу, змушують обертатися вал генератора і виробляти електроенергію. Також для створення потрібного тиску води застосовується деривація – відведення води від русла річки каналом або системою водоводів до гідротехнічних споруд. Інколи використовується одночасно і гребля, і деривація.

• Гнучкість. Гідроелектростанції можуть дуже швидко та в будь-який час пристосовуватися до мінливих потреб ринку в енергії, збільшуючи чи зменшуючи виробництво. ГЕС можна запустити в роботу протягом декількох хвилин.
• Мінімальні викиди вуглекислого газу. ГЕС – це відсутність вуглекислого газу. Незначні його викиди можуть відбуватися лише під час будівництва станцій. Швейцарський вчений Пауль Шеррер провів дослідження та визначив, що гідроенергетика займає перше місце у рейтингу найменшої кількості викидів вуглекислого газу. За нею відповідно розташувалися на другому, третьому і четвертому місцях: вітро-, ядерна та сонячна енергетики.
• Низькі витрати на виробництво. Головною перевагою гідроелектростанції визнана відсутність витрат на «пальне», адже для виробництва електроенергії тут використовується відновлювальне джерело енергії – вода. Також гідроелектростанції мають довгий термін «використання»: деякі можуть працювати і до 100 років. В результаті, кінцева вартість одержуваної електроенергії значно нижча, ніж в інших видів електростанцій.
• Користь водосховищ. Водосховища можуть захищати від повеней, затримуючи надлишок води. Крім того, водосховища виконують вагому соціальну функцію: як резервуари питної води, як місце літнього відпочинку, як площина для занять різноманітними водними видами спорту, як запаси води для поливу та ін.
• Економічна доцільність. У великих енергосистемах більшу частину можуть становити потужності теплових та атомних електростанцій, що не мають змоги швидко зменшувати виробіток електроенергії під час нічного зниження енергоспоживання або ж роблять це зі значними втратами. Що призводить до суттєвого підвищення комерційної вартості пікової електроенергії у порівнянні з тією, яка вироблена вночі. В таких умовах використання ГАЕС економічно доцільно та підвищує як ефективність використання інших потужностей (в тому числі, транспортних), так і надійність системи в цілому.

В Україні гідроенергетика розвивається з початку XX століття. Перші у світі ГЕС і ГАЕС з’явилися у 1882 році у США та Швейцарії відповідно. Найбільша гідроелектростанція в Україні – вона ж і найперша – Дніпровська ГЕС. Її будівництво розпочалося в 1927 році, а в 1932 був введений в експлуатацію перший гідроагрегат. Наразі станція входить до складу ПрАТ «Укргідроенерго».

Принцип роботи ГЕС досить простий: за допомогою будівництва штучної греблі на річці (ГЕС), або за допомогою створення штучної водойми (ГАЕС) поряд з нею, забезпечується необхідний напір води, який потрапляє на обладнання, перетворюючи кінетичну енергію течії в електричну. Падаючи з великої висоти через водоводи, або під натиском природної течії річки, вода передає свою кінетичну енергію лопатям турбіни, та, в свою чергу, передає обертальний момент на гідроагрегати, що знаходяться у машинному залі ГЕС. А вже ці складні пристрої перетворюють механічну енергію на електричну, яка через розгалуджену мережу ліній електропередач надходить безпосередньо до споживачів.

1 червня 2017 року Укргідроенерго стало приватним акціонерним товариством. Протягом трьох років цей процес викликає чимало запитань у ЗМІ та зацікавлених осіб щодо того, а як саме відбулася зміна типу та найменування товариства та на основі яких рішень відбулося прийняття зазначених змін. Ще частіше звучить питання «приватна чи державна компанія Укргідроенерго?»

Для чіткого розуміння та розмежування поняття публічних і приватних акціонерних товариств, а також прояснення регулювання їх правового статусу та правового статусу Укргідроенерго, надаємо детальну інформаційну довідку з цього питання.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2012 № 632, державний пакет акцій ПАТ "Укргідроенерго" у розмірі 100 відсотків таких акцій було передано Міністерству енергетики та вугільної промисловості (правонаступником якого є Міністерство енергетики України).

В подальшому, згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 31.05.2017 № 363, було змінено тип товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та відповідно змінено його найменування на Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго".

Підставою для прийняття такого рішення Міністерством енергетики та вугільної промисловості було те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (№ 289-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 25, ст.188) були внесені зміни до частини 1 статті 24 Закону України "Про акціонерні товариства". Зокрема, зазначеною нормою було встановлено, що публічне акціонерне товариство зобов’язане пройти процедуру включення акцій до біржового реєстру та залишатися у ньому хоча б на одній фондовій біржі в Україні.

Окрім того, згідно з пунктом 2 Перехідних положень до Закону № 289-VIII, було встановлено, що до 01.01.2018 публічні акціонерні товариства зобов’язані пройти процедуру включення акцій до біржового списку та залишатися у ньому хоча б на одній фондовій біржі.

Згідно з пунктом 1 Розділу IV Положення про функціонування фондових бірж, що затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2012 № 1688 (в редакції зі змінами, які були внесені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2015 р. № 1217), цінні папери, які пройшли процедуру лістингу, заносяться до біржового реєстру до відповідного рівня лістингу. Цінні папери, що не відповідають вимогам лістингу, заносяться до біржового списку як позалістингові цінні папери.

При цьому, розділом IV зазначеного Положення були також визначені мінімальні вимоги для внесення та перебування цінних паперів у першому та другому рівнях лістингу. Зокрема, зазначені вимоги передбачали мінімальну частку акцій у вільному обігу (не менше 20 відсотків для першого рівня лістингу та не менше 10 відсотків – для другого рівня) та кількісний склад акціонерів емітента (не менше 500 акціонерів для першого рівня лістингу та не менше 200 акціонерів – для другого рівня).

Таким чином, ПАТ "Укргідроенерго" не відповідало вимогам законодавства щодо включення акцій до лістингу та, відповідно, до біржового реєстру зважаючи на те, що:

– акції ПАТ "Укргідроенерго" не перебували у вільному обігу, оскільки згідно з Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" № 847-XIV включені до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані;

– товариство має лише одного акціонера – державу.

Прийняття зазначених змін у законодавстві мало наслідком необхідність зміни типу та найменування товариства для приведення діяльності ПАТ "Укргідроенерго" у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

Незважаючи на зміну типу акціонерного товариства – "приватне", згідно із Статутом ПрАТ "Укргідроенерго" єдиним власником 100 відсотків акцій в статутному капіталі товариства була та залишається держава.

Аерація води – збагачення водного середовища киснем за допомогою хімічних, біологічних та механічних методів. Мабуть немає жодної людини, яка б не бачила акваріуму з рибками, життя яких підтримується за рахунок бульбашок повітря, що пропускається крізь товщу води. Багато хто бачив, як на водоймах, особливо де розводять рибу, є штучні розбризкувачі води.

Кисень – один з найважливіших розчинених газів у воді. Від концентрації кисню залежить швидкість та спрямованість окисно-відновлювальних процесів у воді, формування якості вод та їх екологічного стану. В аеробних умовах переважає окислення речовин, що сприяє самоочищенню водного середовища і посиленню стійкості до забруднення. При дефіциті кисню у водоймах виникають заморні явища, окислювальні процеси сповільнюються, обумовлюючи погіршення якості води, підвищується токсичність водного середовища.

Актуальним рішенням цих проблем на рівнинних річках, які зарегульовані ГЕС, є організація аерації води безпосередньо на гідроагрегатах електростанцій, коли відбувається насичення киснем води що проходить гідроагрегати. Тим самим вирішується проблема критичного дефіциту кисню у нижче розташованих гідроекосистемах. Аерація води вже майже півстоліття є загальновизнаним підходом до покращення стану річок у світі. За ці роки напрацьовано багатий технічний і екологічний досвід в цьому питанні. В залежності від конкретних місцевих умов та потреб застосовують або відокремлені аератори, які встановлюються за греблею ГЕС, або здійснюють аерацію води безпосередньо на вході в гідроагрегат. Більш того, в США на рівні законодавства штатів встановлено вимоги щодо мінімального рівня кисню у воді за греблею, і ГЕС повинні його підтримувати у разі зниження.

Турбіни ГЕС – єдина можливість збагатити киснем придонні перетини річкового русла, адже вони встановлені на глибинах від 14 до 35 метрів (це стосується ГЕС Дніпровського каскаду). ПрАТ Укргідроенерго, 100% акцій якого належить державі, має обладнання та гідротехнічні споруди, що дозволять робити аерацію води на глибинах більше 6-7 метрів – саме там, де проходить основний потік річкової води з найнижчим вмістом кисню.

ПрАТ Укргідроенерго в серпні 2019 року на гідроагрегаті №6 Каховскої ГЕС експериментально перевірило метод аерації, шляхом подачі стисненого повітря перед турбіною. Хімічні аналізи після аерації проводила Херсонська лабораторія моніторингу вод та ґрунтів Держводагентства із складанням відповідних протоколів.

Випробування показали, що аерація технічно можлива і вона дає результат – збільшення концентрації розчиненого кисню. Результати випробувань будуть враховані в режимах роботи Каховської ГЕС та в проектній документації на будівництво Каховської ГЕС-2. Позитивний досвід аерації буде розповсюджено на всі ГЕС Дніпровського каскаду. Реконструкція обладнання, яка проводитиметься на підставі отриманих експериментальних даних, в подальшому дозволить здійснювати безперервну аерацію на всіх гідротурбінах.

Поетапне промислове впровадження аерації води дозволить зробити суттєвий крок для вирішення наступних питань:

• покращення якості води у річці Дніпро;
• адаптація системи моніторингу стану водних екосистем до європейських норм;
• корегування режиму роботи ГЕС після очікуваного впровадження в Україні більш жорстких норм щодо стану води та режимів водокористування.

Детальніше про впровадження технології аерації води в гідроагрегатах ГЕС (https://uhe.gov.ua/stalyy_rozvytok/korporatyvna-sotsialna-vidpovidalnist/okhorona_dovkillya/proekty/vprovadzhennya) та про результати першого в Україні досвіду аерації води на гідроагрегатах ГЕС (https://uhe.gov.ua/media_tsentr/novyny/rezultati-pershogo-v-ukraini-dosvidu-aeracii-vodi-na-gidroagregatakh-ges) можна почитати за наведеними посиланнями.

Із самої назви зрозуміло, що водосховище – це штучна водойма, спеціально призначена для зберігання води. Проте, не зовсім ясно, для чого зберігати та використовувати цю воду. Необхідно зазначити, що водні ресурси по території України також розміщені нерівномірно, через що виникають труднощі з їх використанням у народному господарстві. Крім того, сезонні коливання рівня річок завдають збитки для господарської діяльності. Саме з метою нагромадження води і її подальшого використання та регулювання стоку річки протягом року і створено мережу водосховищ – штучних водойм різної місткості. Більшість водосховищ будують на річках, перегороджуючи їх долини греблями.

Зі створенням водосховищ Дніпровського каскаду було розв’язано проблеми забезпечення водою населення, промисловості й сільського господарства, збільшення обсягу водоспоживання та більш рівномірного його розподілу протягом року, оскільки 70% об’єму стоку на Дніпрі припадає на час весняної повені, забезпечено роботу гідроелектричних, теплових та атомних станцій, водного транспорту, захист долини річки від катастрофічних повеней.

Наявність водосховищ справляє позитивний вплив на господарську діяльність людини. За їх допомогою знижується ризик повеней, затоплення житлових будинків, сільськогосподарських угідь, промислових підприємств; створюються каскади гідроелектростанцій для вироблення дешевої електроенергії без забруднення середовища; поліпшуються умови для ходу річкового транспорту, з’являється можливість експлуатації великих глибоководних суден; створюються рибницькі господарства; збільшується простір рекреаційних зон.

Крім того, попри штучність походження водосховищ, на їх акваторіях з часом сформувались унікальні природні екосистеми, всі компоненти яких тісно пов’язані між собою. Різноманітність та взаємодія даних екосистем визначають якість води у водосховищі та можливість багатофункціонального використання його водних ресурсів

Повернення Дніпру його первозданного стану, за розрахунками Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (УкрНЦОВ) для Київського водосховища, призведе до зростання забруднення води органічними сполуками в 3-4 рази. У районі Кам’янського, Дніпра та Запоріжжя річка перетвориться в стічну канаву з вмістом органічних сполук до 20–30 міліграмів на літр.

Інші наслідки спуску водосховищ також можуть бути катастрофічними. Повної перебудови вимагатиме система водопостачання численних населених пунктів і підприємств, розташованих на берегах Дніпра та його водосховищ. Як показали розрахунки водогосподарського балансу, виконані ПрАТ «Український головний проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва», 45% водоспоживачів після спуску водосховищ залишатимуться без води практично протягом усього року, за винятком періоду весняної повені. Річне використання води народним господарством зменшиться з 10,4 млрд м3 до 4,7 млрд м3.

Залишиться без води місто Київ, оскільки Деснянська та Дніпровська водопровідні (I та II черги) станції можуть працювати лише при відмітках рівня води у нижньому б’єфі Київської ГЕС не нижче 89,3 м. Зупиняться водозабори 1, 3, 4, 5 київських ТЕЦ. Залишаться без води також міста Черкаси та Світловодськ, зокрема Черкаське ВО «Азот», Черкаська ТЕЦ, Кременчуцький нафтопереробний завод, Полтавський рибокомбінат, 19 сільськогосподарських водозаборів, а також канал Дніпро-Інгулець (потужністю 42 м3/с) з Кременчуцького водосховища.

Припинять свою роботу 7 комунальних та 17 сільськогосподарських водозаборів, а також канал Дніпро-Донбас (потужністю 120 м3/с – I черга, 32 м3/с – II черга), до якого надходить вода із Дніпродзержинського водосховища.

Зупиняться водозабори, які забезпечують питною водою міста Дніпро, Кам’янське, Новомосковськ та Запоріжжя. Не подаватиметься вода на Придніпровську та Кам’янську ДРЕС, Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського, ПАТ «Запоріжсталь», Дніпровський металургійний завод імені Петровського, Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова. А загалом припинять свою роботу близько 40 водозаборів потужністю 150 м3/с, а також 35 сільськогосподарських водозаборів потужністю 32 м3/с, які беруть воду з Дніпровського водосховища.

Зупиняться водозабори, які забезпечують питною водою Нікополь, Марганець та інші міста, а також водозабори промислового водопостачання Нікопольського південно-трубного заводу та близько 50 невеликих сільськогосподарських водозаборів. Припинять роботу Головний Каховський (зрошувальний) канали та канал Дніпро – Кривий Ріг (потужністю 41 м3/с), які беруть воду з Каховського водосховища.

Очевидно, що шлях поліпшення екологічного стану Дніпра та його водосховищ полягає НЕ в їх поетапному спуску, еколого-економічний ефект від якого мізерний порівняно з прогнозованими сумарними збитками, що можуть бути заподіяні природі та економіці України, а в проведенні цілеспрямованої державної екологічної політики, всебічного оздоровлення та оптимізації функціонування водосховищ.

В Україні управління в галузі використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом, який передбачає реформування раціонального використання водних ресурсів та перехід від адміністративно-територіальної моделі управління до басейнової структури. Даний принцип ґрунтується на засадах пріоритетності економічної безпеки водокористування, економічної цілісності, самодостатності водогосподарської і природоохоронної діяльності та взаємодії територіальних й галузевих суб’єктів управлінь. Це означає, що до процесу прийняття управлінських рішень залучаються заінтересовані сторони водокористувачів усіх рівнів.

До основних функцій басейнової ради належать прийняття рішення в галузі управління водними ресурсами та вироблення політичних принципів з використання водних ресурсів в межах басейну. Крім того, басейнові ради реалізовують та адаптують план управління басейном, визначають план заходів для реалізації схеми розвитку басейну та вирішують конфлікти водокористувачів.

На даний час існує 13 басейнових управлінь водних ресурсів. Укргідроенерго, як основний користувач в системі водогосподарського комплексу України, що здійснює свою діяльність на головних річках країни, входить до складу Басейнових рад Середнього Дніпра, Нижнього Дніпра та Дністра.

Регулювання стоку – є однією із головних завдань водосховищ. Воно робиться в основному для водопостачання та в цілях боротьби з повенями, а також на користь енергетики, іригації та водного транспорту. Для цього у водосховищах акумулюється стік в одні періоди року і віддається накопичена вода в інші. Період акумуляції стоку називається наповненням водосховища, а процес віддачі накопиченої води – спрацювання водосховища. Наповнення водосховища та його виробіток завжди повинні бути, приблизно, на одному рівні.

В умовах обмеження водних ресурсів, необхідно приділяти велику увагу їх комплексному і ефективному використанню. Оскільки водосховища є засобом управління перерозподілу водних ресурсів, то для забезпечення нормального функціонування водоспоживачів у багаторічний період необхідно суворо дотримуватися режиму роботи.

Саме для забезпечення раціонального використання водних ресурсів створено Міжвідомчу комісію по узгодженню режимів роботи водосховищ. Комісія, участь у засіданнях якої беруть фахівці Укргідроенерго, з метою забезпечення водою відповідно до потреб населення й галузей економіки та підтримання екологічно безпечного стану водойм щомісячно узгоджує режим роботи водосховищ. Варто підкреслити, що при складані режиму обов’язковим є врахування умов спільної роботи як верхніх так і нижніх водойм.

Заходи для покращення ситуації, які реалізовуються і плануються надалі впроваджуватися Укргідроенерго можна розділити на три напрямки:

1.заходи, що пов’язані з відмовою від фосфатовмісних мийних засобів у побутовому використанні. Вже з 2014 року Кременчуцька ГЕС відмовилась від використання мийних засобів, що містять фосфати. За даними хіміко-бактеріального моніторингу кількість фосфатів в стічних водах, які потрапляють до системи водовідведення, зменшилась втричі. Цей позитивний досвід планується впроваджуватися на інших філіях.

2. заходи, які спрямовані на зміну гідрологічних параметрів (посилення проточності і збільшення водообміну) через встановлення регламенту спеціальних екологічних попусків згідно з Правилами експлуатації водосховищ та рішеннями Міжвідомчої комісії. У зв'язку із дефіцитом води, застосування даного заходу може бути обмежене.

3. використання механічних методів регулювання рівня «цвітіння». До них відноситься застосування аераційної установки, що насичує воду киснем. Вже є чітке бачення щодо позитивного впливу на кисневий режим, у подальшому планується проведення гідробіологічних досліджень для оцінювання впливу на стан фітопланктону. Сукупність з гідрологічними заходами впровадження аерації можна розглядати як ефективний засіб боротьби із цвітінням води та його наслідками.

У природних умовах річки характеризуються вкрай нерівномірним розподілом стоку в багаторічному, річному і сезонному розрізах. Стоком називають кількість води, що протікає по річці за певний відрізок часу. Він формується під впливом кліматичних умов, ландшафту, господарської діяльності та розміру річкової мережі. З них головним фактором є саме кліматичні умови.

Регулювання є необхідною умовою раціонального використання води і здійснюється водосховищами шляхом перерозподілу об’єму природного стоку. Для цього в водосховищах акумулюється вода в одні періоди року, сезону, місяця, тижня, доби і віддається – в інші періоди. Процес акумуляції називається наповненням водосховища, а процес віддачі – його спрацюванням. Таким чином, надлишок води від паводків і повеней затримується або віддається за потреби, дозволяючи уникнути затоплень та інших руйнівних наслідків.

Виділяють наступні види регулювання річкового стоку ГЕС: багаторічне, річне (або сезонне), тижневе і добове. Багаторічне дозволяє перерозподіляти стік за декілька років, накопичуючи в багатоводні роки і спрацьовуючи в маловодні. Річне регулювання здійснює перерозподіл стоку всередині року, накопичуючи в період паводку і спрацьовуючи в маловодний сезон в період межені. Тижневе та добове здійснюється в основному в інтересах гідроенергетики у зв'язку з нерівномірним споживанням електроенергії.

Різко зростають можливості регулювання стоку річок в умовах каскаду ГЕС. При цьому ГЕС з регулюючими водосховищами, розташовані вище в каскаді, впливають на всі нижчі ступені, забезпечуючи їх зарегульованим стоком.

Дніпровський каскад ГЕС з сумарним корисним об'ємом всіх водосховищ близько 18 км³ здійснює річне та інші регулювання стоку. Основне регулююче водосховище каскаду – Кременчуцьке з корисним об'ємом відповідно 9 км³.

Гідроенергетика забезпечує подвійну користь у боротьбі зі зміною клімату. Перша перевага: внесок у пом'якшення наслідків зміни клімату. Гідроенергетика не лише забезпечує чисту енергію зі значно меншими викидами парникових газів, ніж більшість інших технологій, але також підтримує розвиток інших відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) завдяки своїм маневровим потужностям. Таким чином, зменшується залежність від викопного палива та світ уникає близько 4 млрд тонн додаткових викидів парникових газів на рік (порівняно з вугільною енергетикою відповідно до Звіту про стан гідроенергетики IHA за 2020 рік).

Друга перевага: здатність гідроенергетики надавати послуги з водопостачання та виконувати функцію накопичувача води. Гідроенергетика забезпечує ємності для зберігання води, яку можна використовувати для зрошення, питного водопостачання, боротьби з повенями, навігації та інших послуг. Водосховища є необхідними для адаптації до більш «теплого» світу та задоволення зростаючих потреб у воді.