03.03.2023
Малі гідроелектростанції можуть допомогти громадам у забезпеченні стійкою енергетикою. З огляду на високі витрати і специфічне проєктування, вони ніколи не розглядались як основне джерело відновлюваної енергії, але це може скоро змінитися. Ділимося досвідом Великобританії, яка, перебуваючи на шляху відмови від викопного палива, робить ставку на розвиток малої гідроенергетики.
Друкувати

Гуркіт водоспаду, течія річки, хвиля океану… Усі вони являють собою енергію у природній формі. Стародавні греки використовували силу води, щоб змолоти пшеницю на борошно. І саме вода, а не пара, приводила в рух доменні печі та бавовнопрядильні машини на світанку промислової революції.

Наприкінці 1800-х років перший у світі гідроелектричний генератор живив одну лампочку в особняку в Нортумберленді, і за кілька років ця нова технологія поширилася по всьому світу.

Як повідомляє UK.Topnews, малі гідроелектростанції, можливо, втратили популярність, оскільки національна енергосистема одним натисканням вимикача занурила Великобританію у поняття дешевої та зручної електроенергії, але тепер – з двома привидами: зміни клімату та поглиблення енергетичної кризи – може бути підготоване підґрунтя для відродження малої гідроенергетики.

«Зараз люди дивляться на енергію зовсім по-іншому», — каже Кейт Гілмартін, новий генеральний директор Британської асоціації гідроенергетики. «Енергетична безпека стоїть на першому місці порядку денного, і ми зрозуміли, що наша країна переповнена природними енергетичними ресурсами, але все ще залежить від нестабільності світового ринку викопного палива».

У Великобританії нараховується близько 1560 гідроелектростанцій, але вони задовольняють менше 2 відсотків потреб в електроенергії і вже давно грають другорядну роль після вітрових та сонячних електростанцій.

«Це завжди була Попелюшка на балу через високі капітальні витрати», — каже Гілмартін, пояснюючи, чому гідроелектростанції вимагають індивідуального проєктування для конкретного місця розташування, яке не зрівняти з дешевими сонячними панелями.

Урядовий пільговий тариф дав фінансову підтримку дорогим гідропроєктам, але двері для нових претендентів зачинилися в 2019 році.

«Тепер ціни на енергоносії зросли, переглядається багато гідропроєктів, які були законсервовані, тому що вони не могли забезпечити економічну ефективність», — каже Гілмартін.

Окрім нових будівництв, сотні водяних млинів дозріли для перетворення на гідроелектростанції. На заваді стоять значні перешкоди, не в останню чергу - підвищення плати за відповідні дозволи Агентству навколишнього середовища. Залежно від розміру проєкту, збори зростають майже на 800 відсотків, з 1500 фунтів стерлінгів до більш ніж 13 000 фунтів стерлінгів. На думку Агентства, таке збільшення виправдане посиленням навантаження на водні ресурси та необхідністю інвестувати в більш стійкі підходи до їх використання.

Крім того, рибальські лобі та екоактивісти стверджують, що гідропроєкти впливають на екосистеми й перешкоджають міграції риби.

«Будь-що промислове в природному середовищі сприймається як чужорідне», — каже Гілмартін. «Але гвинтові турбіни безпечні для риб, а гідропроєкти зазвичай включають рибоходи, що, фактично, покращує міграцію риби вгору за течією. Ці схеми знайомлять людей з річковим середовищем, це - можливість поговорити з ними про паводки та пом’якшення наслідків повеней. Побудувати ГЕС - означає подбати про весь водозбір річки».

Ще однією перешкодою для розвитку малої гідроенергетики є застаріла інфраструктура National Grid (британської багатонаціональна компанії з енергетики та газу зі штаб-квартирою в Лондоні – ред.). Оскільки світ відмовляється від викопного палива, попит на електроенергію зростає. Але пропускна здатність мереж вичерпана і Гілмартін каже, що залишається мало можливостей для додаткового виробництва електроенергії.

«Люди почнуть переходити на електромобілі та теплові насоси, але потужності не буде, доки не буде зміцнено мережу», — каже вона. «Це важливий фактор для багатьох проєктів з відновлюваних джерел енергії — їх виробництво скорочується, фактично відключається, тому що мережа не може впоратися».

Відповідь, вважає Гілмартін, полягає в локальному виробництві та споживанні енергії. Якщо у місцевої ГЕС є надлишкова потужність, чому б не використати її для кількох будинків, або підігрівання води для побутових потреб?

«Нам потрібно бути набагато відповідальнішими в тому, як ми споживаємо енергію та використовувати локальний підхід», — говорить Гілмартін. «Електроенергія -  джерело життєвої сили суспільства. Тож маємо раціонально використовувати всі природні ресурси нашої дощової, вітряної та приливної острівної держави».

Пресслужба Укргідроенерго

Фото: UK.Topnews 

Поділитися: