Сила води вже давно використовується людством настільки, що її по праву можна вважати найдавнішим відновлюваним джерелом енергії. Існують історичні докази того, як шумери та стародавні єгиптяни використовували силу води для виконання важких завдань, зокрема, перемелювання зерна.
В Александрії, Єгипті також застосовувалась технологія використання потоку річки для приводу в дію зубців водяних коліс. Через кілька століть були сконструйовані перші водяні млини.
Проте лише в дев’ятнадцятому столітті виникла ідея використовувати кінетичну енергію води для виробництва електроенергії. У другій половині двадцятого століття в цей сектор були вкладені значні інвестиції.
Нині ж гідроелектроенергія є провідним джерелом відновлюваної енергії в усьому світі. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), на її частку припадає майже половина всього виробництва відновлюваної енергії.
Одним із найбільших викликів сучасності в багатьох частинах світу є досягнення енергетичної самодостатності: зменшення іноземного імпорту та досягнення енергетичної незалежності шляхом використання наявних внутрішніх ресурсів.
Гідроелектростанції мають мінімальний вплив на навколишнє середовище, особливо в порівнянні з електростанціями, що працюють на викопному паливі і використовують нафту та вугілля. Крім того, гідроенергетика є ресурсом, який присутній майже скрізь, лише за кількома винятками, пов’язаними з існуванням самого водного циклу. Гідроакумулюючі станції можуть вирішити проблеми накопичення енергії, пов’язані з використанням відновлюваних джерел енергії. Загалом, 98% потужностей накопичення енергії в усьому світі забезпечується насосною водою.
Очевидно, що будівництво гідроелектростанції має досить високу початкову вартість; однак у перспективі використання потужності води є економічно вигідним. Гідроакумулюючі системи функціонують досить просто: вода перекачується з нижчого резервуару у вищий. Під час більшого попиту на енергію вода вивільняється і тече вниз, компенсуючи дефіцит виробництва електроенергії або сезонні чи метеорологічні коливання, навіть раптові. Середній вихід цього процесу становить близько 70%, цього відсотка важко досягти за допомогою традиційних джерел.
На додаток до всіх цих переваг, існує також величезна перевага в тому, що споруджені таким чином установки не «споживають» воду, оскільки використані ресурси повертаються в повному обсязі без руйнування та забруднення.
Серед менш відомих переваг гідроелектроенергії - меліорація землі та покращення балансу живих систем. Наприклад, гідроелектростанції можуть допомогти захистити землю від екстремальних погодних явищ і повеней, регулюючи стік річок і запобігаючи ризику повеней. Це також дає змогу рекультивувати болота та болотисті території та контролювати стік річок для задоволення потреб зрошувальних систем.
Навіть під час посухи гідроелектростанції можуть бути дуже корисними: воду, що міститься у водосховищах, можна не тільки використовувати для виробництва електроенергії, але й використовувати в періоди її дефіциту. Відкриття дамб також можна спланувати з максимальною точністю, щоб забезпечити правильний потік води для рослин і сільськогосподарських культур.
Все це також приносить непрямі переваги з точки зору туризму та безпеки. Регулярний потік води забезпечує, серед іншого, збагачення рослинності, збільшення популяції місцевих тварин і підтримку біорізноманіття.
У майбутньому технологічні інновації та цифровізація можуть зробити електростанції ще більш ефективними та функціональними, регулюючи потік води точно та своєчасно.
За матеріалами Enelgreenpower
- 57