Як пише Джефф Опперман у своїй статті для Forbes, гідроенергетики попереджають про «сценарій кінця світу», коли тривала посуха призведе до зупинки виробництва електроенергії на дамбі Глен-Каньйон. Цей сценарій вже реалізований для дамби Каріба, другого за величиною гідроенергетичного проєкту в південній Африці, який забезпечує більше половини електроенергії, що споживається Замбією та Зімбабве. Водосховище Каріба, побудоване в 1959 році, яке є найбільшим у світі за обсягом води, зараз має найнижчий рівень за всю історію, що призвело до екстремальних відключень електроенергії в Зімбабве та скорочення постачання електроенергії в Замбії.

Оскільки водні кризи стають енергетичними кризами, тепер вони також є кризами кліматичних дій. Щоб допомогти досягти декарбонізації енергетики для досягнення кліматичних цілей, багато країн планують значний розвиток гідроенергетики, а глобальні енергетичні агентства прогнозують подвоєння її глобальної потужності до 2050 року. Проте через кліматичні зміни ембарго на «водне паливо» для гідроенергетики, викликане посухою, ймовірно, стане більш частим і поширеним у найближчі десятиліття.

Іншими словами, одне з найбільш розрекламованих рішень для розв’язання кліматичної кризи стає менш надійним через негативні наслідки зміни клімату, які вже мають місце. Ця складна реальність має вплинути на те, як ми керуємо існуючими водними та енергетичними системами, а також на рішення щодо зміни клімату, які випливають із нещодавньої Конференції ООН зі зміни клімату (COP27).

Минулого літа Європа та Китай пережили історичні посухи, що спустошили ріки та осушили водосховища, які гідроенергетики використовують для виробництва електроенергії. Гідроенергетика забезпечує 80% електроенергії для китайської провінції Сичуань, а тривалий період посухи скоротив її виробництво вдвічі. Хвиля спеки ускладнила проблему, тому в той же час, коли виробництво зменшувалося, одночасно зріс попит на електроенергію для кондиціонування повітря.  В результаті десяткам тисяч комерційних споживачів у Сичуані було наказано закритися на десять днів у серпні.

У Європі посуха призвела до зниження виробництва електроенергії в Італії, Австрії, Іспанії та Португалії.

Клімат у південно-західних Сполучених Штатах, схоже, змінюються і стає більш сухим, сигналізуючи про довгострокові проблеми як для водопостачання, так і для гідроенергетики. Дамби гідроелектростанцій на річці Колорадо забезпечують електроенергією 5 мільйонів людей, а їхні водосховища десятиліттями спустошуються. Бюро меліорації повідомило, що існує висока ймовірність того, що рівень водосховища впаде критично низько до 2024 року і Глен-Каньйон перестане генерувати електроенергію. Нижче за течією річки Колорадо посуха зменшила річне виробництво електроенергії греблею Гувера на 22%, оскільки її водосховище також спустошується.

Каліфорнія зазвичай отримує близько 13% електроенергії з води, але під час посухи цей показник знизився до 6%. А як щодо країн, де гідроенергетика домінує в системі? Посуха 2015 року зменшила виробництво електроенергії в Замбії так само, як і в Каліфорнії, але в Замбії гідроенергетика забезпечує майже всю електроенергію! Це означає, що через посуху національне виробництво електроенергії скоротилося на 40%, що призвело до постійних відключень електроенергії та величезних економічних збитків.

Ці приклади демонструють, як посуха може виявити вразливі місця в енергетичних та економічних системах, які зараз залежать від гідроенергетики. Що справді має привернути нашу увагу, так це майбутні прогнози: глобальна потужність гідроенергетики подвоїться, щоб уникнути зміни клімату, а також те, що в майбутньому буде більше посухи та дефіциту води через наслідки зміни клімату, які зараз неминучі.

Міжнародне енергетичне агентство передбачає, що південна Африка зіштовхнеться з підвищеним ризиком посухи через зміну клімату, що супроводжуватиметься перебоями в роботі гідроенергетики. Крім періодичної посухи, зміна клімату зробить Замбію більш посушливою в цілому, зі зниженням середнього стоку річок та скороченням виробництва електроенергії з води на 20%.

Отже, країни повинні планувати свої низьковуглецеві енергетичні системи з огляду на рівень ризиків посухи та дефіциту води, які є дуже реалістичними. Вплив посухи на електромережі в південній Африці ілюструє вразливість енергетичних систем, які сильно залежать від джерела, настільки чутливого до кліматичних збоїв.

Гідроенергетика часто розглядається в контексті балансування систем, які залежать від нестабільності вітрових та сонячних станцій. Гідроакумулююча електростанція, яка піднімає воду з нижнього б’єфу до верхнього резервуару, готова генерувати енергію, коли це необхідно.

Гідроенергетика відіграє певну роль у вирішенні кліматичних проблем, але важливо розуміти, що гідроенергетика сама по собі є набагато більш вразливою до збоїв, спричинених кліматом, порівняно з іншими відновлюваними джерелами енергії, такими як вітрова та сонячна. Диверсифіковані мережі з низьким вмістом вуглецю забезпечують більшу стійкість перед загрозою зміни клімату і нам потрібна нова урядова політика, планування генерації та фінансові ресурси для підтримки їх майбутнього розвитку.

Пресслужба Укргідроенерго