Підходить до завершення найскладніший опалювальний сезон незалежної України. Одна з найбільших генеруючих компаній «Укргідроенерго» стала об’єктом масованих повітряних атак ворога. На гідроелектростанції прилетіло 30 ракет, збитки від яких вже оцінюються десятками мільярдів гривень. З першого дня війни залишається захопленою Каховська ГЕС, зберігається постійна загроза ракетного удару без оголошення повітряної тривоги для ДніпроГЕС.  Разом з тим, компанія не зупинила свою роботу, продовжує виконувати ремонти, реконструкцію обладнання та готувати ґрунт для застосування нових технологій.   

Більше того, «Укргідроенерго» вивчає досвід Південної Кореї, а саме можливість підземного розташування енергооб’єктів, використання обладнання, яке буде більш стійким до можливих атак. Як розповів в інтерв’ю генеральний директор компанії Ігор Сирота, компанія скоригує будівельні проекти та врахує аспект військової загрози під час відновлення та будівництва нових потужностей.   

— Як компанія прожила один рік війни?

— Війна, чи не війна, ми знаємо, що ми маємо бути готові до осінньо-зимового періоду і сезону водопілля. Ми розуміємо, який обсяг роботи має бути зроблений і ми рухаємося за планом. Компанія здійснює реконструкцію та модернізацію, ми завжди готові до цього. 

Коли почалася війна, кожен вечір, я думав, що прилітають ракети, але нас не чіпають, нас не бачать, може ми не такі важливі. Слава Богу! Багато людей працює на станціях, ми не зупиняли реконструкцію, всю роботу. Але я розумів, що це – тимчасово. 

Перший удар був 31 жовтня 2022 р., я тоді був у відрядженні в Європі. Я прокинувся зранку, отримав перший дзвінок від директора однієї зі станцій: «Ігор Григорович, у нас прильоти», тільки поклав слухавку, знову дзвінок з іншої станції: «У нас прильоти», потім знову дзвінок. Протягом 10 хвилин мені подзвонили 4 станції. 

Я повернувся в Україну, о 5-й годині ранку і вже був на одній із станцій. Я був в шоці. Ми будували станцію багато років, я приїжджаю – КРПЕ (комплектний розподільчий пристрій елегазовий – ред.) немає, трансформатори димлять, догорають, машинний зал побитий, вікна повикидало. Для мене це був удар. Таку ж картину я бачив на іншій станції.

З 31 жовтня і по сьогодні (20 березня – ред.) по нашим об’єктам прилетіло 30 ракет. За нашими оцінками загальна сума збитків попередньо складає 40 млрд грн.

— Чи працюють станції зараз?

— Після ракетних ударів ми втратили 2 000 МВт генеруючих потужностей. Наразі відновлено 500 МВт, зараз ми намагаємося відновити інші потужності. Зроблено тимчасові схеми видачі потужності на станціях, також відновлюємо резервні комірки до того часу, як зможе повернутися до постійних схем видачі потужності.

— Які заходи здійснюються для захисту персоналу? Під час повітряної тривоги, люди евакуюються в сховище?

— Звичайно, але найгірша ситуація – на ДніпроГЕС, там прилітає без повітряної тривоги, оскільки фронт недалеко. Ці ракети прилітають за 45 секунд. Слава Богу, станом на сьогодні, ми не втратили жодної людини під час ракетних обстрілів. У нас на всіх станціях всі чітко дотримуються правила: повітряна тривога – всі йдуть в бомбосховище, закінчилася тривога – працюємо.

— Як же тоді убезпечити людей, які працюють на ДніпроГЕС?

— На жаль, ми не зможемо убезпечити від прямого удару. На цій станції є кілька бомбосховищ. Також ми намагаємося зробити так, щоб люди, які безпосередньо не задіяні у виробничому процесі, не перебували на станції. Персонал, який виконує роботи з ремонту, звичайно, там присутній, оскільки ми мусимо працювати.

— На інших станціях всі йдуть у бомбосховища під час тривоги?

— Так, всі йдуть – і будівельники, і персонал, всі без виключення. Ми тримаємо це питання на контролі. Так і працюємо, йдуть ремонти, зупиняємося, потім знову працюємо. На деяких станціях в дві зміни працювали, щоб виконувати ремонтну програму. До війни у нас, умовно кажучи, була енергосистема «розумний дім», а зараз – щось згоріло, щось підкрутили, щось ситуативно полагодили.

Зараз ми працюємо на резервних, тимчасових схемах, але щоб відновитися, на це треба час і кошти. Наша енергосистема витримала тяжкі удари і якщо навіть рахувати із сьогоднішнього дня (20 березня – ред.), без нових можливих ударів, нам потрібно 1,5 роки на повне відновлення.

До війни у нас була стратегія розвитку (Стратегія розвитку гідроенергетики до 2026 р., затверджена розпорядженням КМУ №552-р від 13.07.2016 р. – ред.), а тепер у нас стратегія відновлення. 

Обговорюючи на нарадах в уряді пошкодження енергосистеми звучала думка, що ми можемо забезпечити локальну можливість видачі потужності та енергозабезпечення на місцевому рівні. Наприклад, компанія «Укргідроенерго», яка присутня в 7-9 областях, може в екстреній ситуації забезпечити декілька міст електроенергією. Коли почалася війна, ми могли забезпечити енергією Вишгород, Новодністровськ, Кам'янське, Канів. У разі системної аварії, ми можемо заживити локальні території, насосні станції, у нас були такі технічні рішення. 

Разом з тим, було прийняте рішення, що треба віддавати всю електроенергію в мережу, щоб максимально забезпечити енергією всіх, аби потужність розподіляли вже місцева влада та військові адміністрації. Проте, сама можливість локального енергозабезпечення у випадку аварій безумовно є. 

— Ви задоволені розподілом потужності, бо у населення багато питань?

— Я не можу бути задоволений або ні, я представляю генерацію, ми не займаємося розподілом. До мене приходили наші працівники, які живуть у Вишгороді і говорили, що вони мерзнуть, що немає світла, при цьому вони працюють, виробляють електроенергію. Але це таке життя, має бути пропорційний і справедливий розподіл. Є люди, які несуть за це відповідальність.

Наша справа – виробити. До генерації, за цей період ніхто не може висловити претензію, тому, що ми вистояли і ми видали максимальний ресурс, який ми могли надати. Ми уявляємо собі, що прилітають ракети і розбивають півстанції, а інша частина станції працює?! Половину завалило уламками, половина працює як належить. В таких умовах роблять свою справу енергетики сьогодні.

Вартість відбудови та джерела її фінансування

— Ви згадали про необхідність фінансового ресурсу для відновлення, які ви бачите джерела – це підвищення тарифів для населення, це позики, це гранти, це репарації?

— Просто сидіти і чекати репарацій не слід. Якщо раптом будуть нові ракетні удари, з ладу вийде ще обладнання, у людей не буде світла, потрібні будуть відновлені потужності, а ми чекатимемо репарацій? Ніхто на це не погодиться.

Сьогодні треба виходити на діалог із суспільством. Люди за інтернет більше сплачують, ніж за електроенергію. 

Вартість ремонтів лише Каховської та Канівської ГЕС, станом на сьогодні (20 березня – ред.), - це 40 млрд грн. Це ще не враховані збитки від останніх ударів. За рахунок чого ми зможемо провести такі ремонти? У 2022 р. ми отримали дохід 33 млрд грн, 18,5 млрд грн ми маємо сплатити в рамках механізму покладання спецобов’язків і 10 млрд грн податків. 

— У минулому році ви отримали прибуток?

— Так. Чистий прибуток склав 11,7 млрд. грн. Ми сплатили найбільшу суму дивідендів серед усіх держкомпаній – 4,5 млрд грн. У нас залишилося 7 з лишком мільярдів гривень, нехай на відновлення залишиться близько 5 млрд грн, а сума збитків вже більше 40 млрд грн. Скільки будемо відновлюватися? Тобто, власних коштів компанії не вистачить ні на які ремонти.

Повертаючись до питання тарифу для населення, я б хотів би зазначити, що не може такого бути, що населення платить одну ціну, а промисловість – іншу. Все одно промисловість закладає високу ціну на електроенергію у вартість товарів, люди так чи інакше її сплачують. Моя позиція наступна: ми маємо переглянути тариф для населення.

Який він має бути, треба сісти та обрахувати. По-друге, незахищені верстви населення має субсидіювати уряд.

В 2022 році на потреби ПСО ми сплатили 18 млрд грн. Якби ми їх не сплачували, а вони пішли б нам в дохід, то з цієї суми мінімум 50% ми сплатили б до бюджету (у вигляді податку на прибуток та дивідендів), а іншу половину ми могли б інвестувати у відновлення. 

Якщо переглянути тариф для населення і, наприклад, підняти його до 2,6-2,8 грн/кВт-год, тоді ми зменшимо ПСО на 50%. В такому разі, наших виплат в бюджет вистачить на покриття спеціальних обов’язків. Але в цьому випадку держава буде контролювати куди пішли гроші, адже ПСО буде покриватися з бюджету. 

— Будуть краще визначені субсидіанти, які дійсно потребують допомоги.

— Ті люди, які дійсно потребують підтримки. Чому я маю сплачувати пільгову ціну за електроенергію, якщо я можу заплатити ринкову ціну? Ціна 2,6-2,8 грн/кВт-год – це теж не ринкова ціна, але це як мінімум крок, який дасть можливість двом державним компаніям відновитися. Адже невідомо, що ми отримаємо в Новій Каховці, а «Енергоатом» – в Енергодарі. 

Для відновлення можуть бути потрібні кредити, для «Укргідроенерго» такий ресурс можуть дати міжнародні банки, а комусь вони можуть і нічого не дати. Але, якщо нам дадуть кредит, то лише під державні гарантії, а це переобтяження державного боргу. Мені здається, що перша модель із підняттям тарифу для населення, зменшення обсягу ПСО, перенесення його фінансування у бюджет – це краща модель, ніж отримання кредитів.

Проте в свою чергу зазначу, що я розумію, що у нас війна і що людям важко, проте ми маємо щось вирішувати. Люди вже добре зрозуміли значення енергетики.

— З 10 жовтня точно всі зрозуміли.

— Я думаю, зрозумів весь світ, не лише українці. Весь світ побачив, яка це катастрофа, коли немає енергії. На прикладі України всі зрозуміли, що це дуже важлива частина життя кожної людини. Коли не було електроенергії, люди були готові купувати генератори, акумулятори, платити за дизпаливо, всі стояли в чергах і ці витрати були не співставні з вартістю електроенергії із мережі. Всі розуміють, що необхідно трохи підняти ціну. Ми відбудуємо енергетику і будемо почуватися безпечніше. Ми ж не тільки хочемо себе відновити, нам потрібно побудувати енергетику майбутнього, таке завдання ставить Президент та уряд. 

Досвід країни з «хорошим» сусідом

— До речі про енергетику майбутнього, як врахувати фактор військової загрози?

З цього приводу можу навести наступний приклад: я був в Південній Кореї, я побачив підстанцію, яка була побудована 30 років назад на глибині 35 метрів в парку. Не всі жителі Сеулу знають, що внизу є така підстанція. На землі немає ні опор, нічого, тільки маленький будиночок поряд – це монтажна яма. 

— Це тому, що сусід – Північна Корея?

— Так, вони вже давно мають такого сусіда,  як ми маємо зараз. У них всі підстанції захищені. Ми теж маємо до цього йти. Будемо враховувати досвід.

— Що ще можна сказати про досвід будівництва енергооб’єктів в умовах військової загрози? 

— Під час візиту до Південної Кореї, я відвідав заводи, де виготовляють КРПЕ, високовольтне енергетичне обладнання, трансформатори, поєднання КРПЕ з трансформатором. Наприклад, компанія BOSСH виготовляє елегазові трансформатори. Зараз в Європі від цього відходять. Зараз перше місце займають трансформатори із синтетичною оливою. Така олива, якщо вона потрапляє у навколишнє середовища, швидко розкладається, вона є більш екологічна. Якщо мінеральна олива розпадається за десятки і десятки років, то синтетична олива – за рік, два, три. Інша важлива особливість полягає у тому, що мінеральна олива має температуру загорання 120 градусів за Цельсієм, то синтетична олива – 340 градусів за Цельсієм. 

На сьогодні трансформатори із синтетичною оливою виробляють дві компанії – німецька Siemens та корейська Hyosung. Ми будемо розглядати ці компанії як виробників трансформаторів для деяких наших ГЕС, адже трансформатор містить десятки тонн оливи і не можна допустити, щоб ця маса потрапила в річку. 

Також ми побачили досвід колег з Південної Кореї, щодо розташування обладнання і скорочення довжини струмопроводів, що в свою чергу дозволяє розташувати все обладнання більш компактно та в укритті. 

— Мабуть, це досить складно зробити, треба все наново спроектувати?

— Закордоном є такий досвід. Все можливо зробити, все робиться і ми будемо це робити. Також ми внесемо зміни в наші проекти, щоб максимально убезпечити об’єкти. 

— Чи довго виготовляється нове обладнання, яке ви замовили для відновлення?

— Те, що до війни виготовлялося за 9 місяців, зараз виготовляється за 1,5 роки. Крім того, в Європі зросли ціни на енергоресурси ще з часів пандемії.

— Яку допомогу отримало «Укргідроенерго» з Фонду відновлення енергетики, який курує Міненерго?

— Ми замовили за кошти фонду два трансформатори для відновлення однієї із станцій. Ще проходить процедура і ще не визначено, хто буде виробником цих трансформаторів.

— Чи потрібно дотримуватися процедури конкурентних торгів при закупівлях навіть зараз?

— Якщо це кошти компанії, ми можемо укласти прямий контракт, якщо це кошти банків – треба дотримуватися процедури, яка визначена банками. Процедура може бути спрощена, але ви маєте її погодити з консультантом і з банком. 

— Чи працює такий ринковий підхід в умовах війни, чи можливо від нього треба тимчасово відійти?

— Банки не погодяться на такий підхід. Вони спрощують процедуру, але не настільки, що ми можемо укласти угоду з ким, ми хочемо. 

Про Китай 

— Чи можуть продавати нам обладнання китайські компанії? Їх уряд не забороняє їм це робити?

— Китай – не така проста країна, вони можуть дешевше продати, але потім буде дуже дороге сервісне обслуговування.

— Але вони продають?

— Для нашої компанії – майже ні, вони трошки присутні у сегменті якогось комп’ютерного обладнання. 

— Їх влада не забороняє продавати обладнання в Україну?

— А чому вона має заборонити?

— Бо вони дружать з країною-агресором.

—  Вони роблять свій бізнес, у них питання економіки завжди займає перше місце. Вони готові продати нам все, що ми хочемо. Просто далі будуть питання із обслуговуванням. Якщо завтра щось станеться, у них тут немає сервісних центрів.  

Про Каховську ГЕС

— Який зараз стан справ з Каховською ГЕС? Яка доля персоналу станції?

— Перед війною на станції працювали 244 працівники. Сьогодні ми виплачуємо заробітну плату тим людям, які знаходяться на підконтрольній території України. За усіма людьми, які залишилися на тимчасово окупованій території, ми залишили робочі місця. Ми нікого не звільняли. 

Щодо самої станції. Як ви знаєте, вона була захоплена в перший день війни. Окупанти почали її розкрадати. 5 місяців назад вони вивели всіх наших працівників за межі станції. До вересня 2022 року станція була під нашим оперативним управлінням, видавала електроенергію в ОЕС України, після того і до сьогодні, ця станція – це виключно військовий об’єкт.

— Чи присутні там російські енергетики, як наприклад, на ЗАЕС?

— Точно стверджувати не можу, але думаю, що їх там немає, адже станція не працює. Станція стоїть як фортифікаційна споруда. Окупанти підняли затвори і скидають воду. 

Останнім часом рівень Каховського водосховища був на низькій відмітці. Якщо вона опуститься - будуть проблеми з водозабором. Зараз відмітка водосховища – 14,3 м, ми її підняли за рахунок посиленого спрацювання води на ГЕС, які вище за течією.

— Чи не буде екологічного лиха від того, що на станції відкриті затвори?

— Поки зараз йде водопілля і ми можемо 2-3 місяці тримати рівень водосховища. Що буде далі, ми не знаємо. Росіяни можуть завтра підняти усі затвори і спрацювати водосховище. 

— Як ви дивитеся на перспективи наступного опалювального сезону?

— Ми в будь-якому випадку зробимо все, що залежить від нас. У нас є фінансовий план, у нас є свої зобов’язання. 

— Це ви, а що ви скажете про енергетику загалом?

— Я думаю, що зараз, в першу чергу, стоїть завдання захистити всі критично важливі об’єкти, щоб в них нічого не прилітало. 

Президент доручив кожній компанії максимально відновитися до початку наступного ОЗП. Хто буде відновлюватися за власні кошти, хто буде брати кредит, хто буде брати з бюджету, будуть різні фінансові моделі. Всі знають свої болючі місця і кожен має готуватися.

Відкриття експорту

— Чи підтримуєте ви думку про необхідність відновлення експорту електроенергії?
— Так, я за те, щоб відкрити експорт. Зараз у нас є аномальне зимове водопілля, ми можемо сьогодні продавати більше, адже ми маємо профіцит в енергосистемі.

Разом з тим, у нас є відключення у певних регіонах, вони викликані пошкодженнями і тому певні регіони можуть мати дефіцит електроенергії. Певні так звані «експерти» можуть розпочатати спекулювати на цьому питанні. Якщо ми почнемо продавати на експорт, то вони будуть говорити на нас: «Ви продаєте на експорт заробляєте, а там в Одесі люди без електроенергії».

Проте на сьогодні є профіцит, ми його все одно чисто технічно не можемо передати постраждалим регіонам. Всі бояться, що на питанні експорту почнуть робити політику, а за великим рахунком, нам в енергетиці треба відійти від політики і перейти до ринкових відносин. Сьогодні є профіцит в енергосистемі – ми експортуємо, завтра виник дефіцит – все зупинили експорт. Регулятор має всі необхідні інструменти контролювати такий процес.

Станом на сьогодні (20 березня – ред.) у нас більше трьох тижнів спостерігається профіцит, тому ми маємо експортувати.

— Чи могла б допомогти вирішити це питання децентралізована мережа?

— Це дублюючий механізм на певний випадок. Але цей механізм мав би важливе значення. Чи то це ТЕС на соломі, чи то невелика ГЕС, каскад яких ми пропонували збудувати на Дністрі, вони могли б в першу чергу забезпечувати регіон, а надлишок – продаємо. Так само, як город. Колись був город сільськогосподарський, а зараз – енергетичний. Ти будуєш об’єкт розподіленої генерації, в першу чергу забезпечуєш електроенергією, наприклад, свої промислові об’єкти, а надлишок – можеш продавати. 

Коли ми будуємо, місцеве населення завжди питає: «Що ми будемо з цього мати?». Ви кажете людям: «Ми будуємо електростанцію і у разі чогось, ви будете забезпечені електроенергією в першу чергу». Децентралізація спрацює лише тоді, коли люди на місцях будуть розуміти свою вигоду.

Інноваційні проекти під час війни

— Чи зупинила компанія розвиток інноваційних проектів, наприклад, водневу тематику?

— Ні. Ми знайдемо кошти, щоб збудувати проект на 1-3 МВт водню, адже ми розуміємо, що водень це майбутнє. 

Чи заробимо сьогодні на водні? Ні, але чи маємо ми думати, як компанія буде заробляти через 10 років? Безумовно. І ми маємо думати про це саме сьогодні, а не завтра чи післязавтра, не тоді, коли в Європі вже все буде. Нам необхідно йти в ногу з часом разом з Європою. В Європі ще теж немає цього. Наприклад в Німеччині ще теж немає промислових об’єктів. 

Незважаючи на війну, ми знаємо де, що і як робити, щоб не стояти і не зупинятися. Зараз ми хочемо збудувати 1-3 МВт водню, умовно це коштує 5 млн дол США, ми пошукаємо на це кошти. 

Сьогодні ми розробимо пілотний проект і побачимо всі деталі. По-перше, ми знаємо, що частину водню ми можемо подати в трубу середнього тиску, по-друге ми придбаємо декілька автобусів на водні, встановимо АЗС. Відповідні документи ми підписали з мережею ОККО, вони готові вкластися і бути драйвером цього проекту, щоб на їх АЗС був перший пункт по заправці водню. 

Коли виробляєш водень, утворюється тепло, яке може бути використане для опалення своїх приміщень. Також виробляється кисень, ми хочемо ним насичувати нижні шари води. У нас є 1-2 роки, щоб навчитися. Потім, коли буде відновлення і буде грантове фінансування постане питання: «А хто готовий цим займатися в Україні?». Ми скажемо: «Ми вже все зробили, ми готові». Вже буде про що говорити. Сьогодні компанія заробляє, але ми маємо думати, що буде в майбутньому.

— Навіть в умовах війни не можна повністю зупинятися.

— Ні в якому разі. Є стратегія розвитку компанії і ми її дотримуємося. Не треба ховатися за війну, ми в тилу маємо працювати. Досвід показує, що можна сплачувати податки, отримувати прибутки у 2022 році і навіть у першому кварталі 2023 року. Треба ефективно працювати і думати наперед.

Автори: Петро Білян, Дмитро Сидоров

Джерело: "Енергобізнес"