«Пригадую, як вперше приїхав з будівництва Кременчуцької ГЕС до маленького мальовничого села на березі річки Дніпро. Свіже повітря, духмяний аромат квітучих яблуневих садів, могутні кручі... Де-не-де виднілися дахи будинків, які ніби причаїлися у густій гущі дерев. Трохи нижче були розташовані засаджені городи та баштани зі смачними кавунами. А поряд протікав величний Дніпро. Я був зачарований такою красою», - ділиться спогадами Павло Баранов, який на той час, будучи молодим фахівцем, приїхав на спорудження Київської станції.
Будівництво Київських ГЕС і ГАЕС розпочалося в 1960 році.
«Нас на будівництво приїхало дуже багато працівників різних спеціальностей. Місцеві жителі, ще невеликого села Вишгород, спочатку були негативно налаштовані на будівництво. Бо частині довелося покидати свої домівки. Також приїзд такої кількості людей змінив весь устав їхнього життя. Адже до цього це було тихе село, зі своїм спокійним ритмом життя, в якому всі один знали один одного в обличчя. Проте, згодом всі зрозуміли, що це необхідно», - розповідає Павло Олексійович.
Будівництво просувалось семимильними кроками: «Ми працювали, як один злагоджений механізм. Вирішували багато проблемних питань, які виникали під час будівництва. Зверталися за допомогою до наших колег з Кременчуцької ГЕС, за виготовленням деталей різної складності до Харківського заводу, переймали досвід в іноземних колег гідроенергетичної галузі із Сирії та Грузії. Активно працювали над реалізацією поставлених задач та планів».
Молоді спеціалісти потребували житла. Перша двоповерхова будівля, яка з’явилася у селі - це був гуртожиток для будівничих ГЕС. Згодом побудували вагончики сімейного типу, які розміщувалися вище нинішньої вулиці Кургузова. Також на окраїні села, в бік села Нові Петрівці, були розміщені бараки. У них теж проживали спеціалісти, які приїхали на будівництво станції. Не дивлячись на мінімальні зручності, люди жили дуже дружно, як одна велика родина. Допомагали один одному та підтримували, як могли. Вихідними біля будинку культури «Енергетик» збиралися на суботники. Працювали з піснями під акорди баянів, а потім варили уху та спілкувалися до пізнього часу. На травневі свята збиралися на святкування на базі відпочинку «Гористе», до якої добиралися на катері, адже на той час дороги туди ще не було.
Згодом, будівничі Київської гідроелектростанції почали будувати вже і своє особисте, сімейне життя. Місто Вишгород почало розбудовуватися та розширятися. Вулиці міста почали гармонійно обростати житловими багатоквартирними будинками. Перші будинки з’явилися в районі вулиці Богдана Хмельницького. На той час це була вулиця Будівельників. Почали давати квартири і працівникам та жителям села, яких переселяли у зв’язку з початком будівництва станції. Потім стали будувати ще будинки по центральній вулиці Івана Мазепи, яка на той час мала назву «Молодіжна». Згодом, маленьке тихе село почало перетворюватися на затишне містечко.
Нині, Вишгород - місто з високо розвиненим промисловим комплексом. Проте, одним із основних підприємств міста і досі залишається Філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС». Його по праву вважають містом енергетиків, адже на станціях працюють цілі їх покоління і зазвичай це мешканці Вишгорода, які продовжують створювати його сучасну історію.
Пресслужба філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС»
Фото з архіву Київських ГЕС і ГАЕС
- 330
