На Канівській ГЕС їх налічується аж 12, з різною вантажопідйомністю та призначенням. Керують й обслуговують цих велетнів гідроенергетики дільниці з ремонту кранового та гідромеханічного устаткування станції. Відповідальні, витривалі, не бояться висоти, мають відмінний зір і точний окомір, уважні й обережні - саме такими професіоналами є кранівники станції.
«Взагалі професія машиніста крана дуже специфічна. Працюємо на висоті 30 м над рівнем робочих майданчиків, при різних погодних умовах, піднімаючись в кабіну сходами по три, чотири рази на день. Коли потрібно терміново виконати роботу - працюємо й у вихідні, і у святкові дні, або ж у дві зміни. Іще в нашій роботі дуже важливі взаєморозуміння і чітка взаємодія, точність й обережність, знання принципів управління та дотримання правил техніки безпеки й технічної експлуатації. Адже один невірний рух може нанести великої матеріальної шкоди чи поставити під загрозу життя людей. Та найбільш уважним та сконцентрованим потрібно бути під час стропування вантажу і в момент його відриву від поверхні й підняття. Бо при цьому іде найбільше навантаження на механізми крана. Наша майстерність полягає в тому, щоб якомога плавніше виконати цю дію, не втрачаючи швидкості та часу. Тільки за період реконструкції обладнання ми 45 разів переносили укрупнений вузол гідроагрегата вага якого разом з траверсами становить 450 т», - розповідає про тонкощі й складнощі роботи машиніста крана Василь Токовенко. Понад 36 років кранівник сумлінно працює в гідроенергетиці.
«Люблю висоту і мені дуже сподобалася нова робота. Тим більше, що з висоти кабіни відкривається дивовижний краєвид на водні простори Дніпра та Канівські кручі! І навіть дихається легше», - приєднується до розмови кранівник Володимир Романов. - На Канівську ГЕС я прийшов працювати охоронником. Про професію кранівника ще в дитинстві мені розповідав старший брат. Він працював кранівником на будівництві та дуже цим пишався. Інколи навіть брав мене із собою. Вже працюючи на станції та спілкуючись з кранівниками, я всерйоз зацікавився цією професією. А що потрібно для того, щоб щось змінити у житті? Потрібно дуже цього захотіти! За власні кошти я вивчився на кранівника, навчився керувати козловими та мостовими кранами, і жодного разу про це не пожалкував».
Фахівці зазначають, що кожен кран зі своїм «характером» й працює по-своєму. Тому до кожного потрібно підлаштовуватися.
«У дільниці з ремонту кранового та гідромеханічного устаткування станції нас десять – дев’ять кранівників та майстер дільниці. Не зважаючи на різницю у віці, бо є працівники зі стажем 30-36 років і зовсім молоді хлопці, бригада у нас дружня. Приємно, що молодь обирає цю професію, тому ми із задоволенням розповідаємо, показуємо та навчаємо їх всього того, що знаємо самі. 33 роки тому, я так само прийшов молодим спеціалістом на Канівську ГЕС. А здається ніби це було вчора! Не віриться, що так швидко сплинув час. Я люблю свою роботу і напевне, це головне у житті – отримувати задоволення від своєї праці», - з гордістю ділиться враженнями Олександр Войцеховський, машиніст крана шостого розряду.
Довідково: професія машиніста крана є надзвичайно небезпечною, адже людям доводиться працювати на великих висотах. Серед основних завдань, які виконує кранівник - це керування кранами, оснащеними різними вантажозахоплювальними пристроями, монтажні роботи з капітальних та поточних ремонтів гідроагрегатів, навантаження, розвантаження та транспортування вантажів. Кранівник бере участь у ремонті крана, який обслуговує, та проводить огляд усіх механізмів кранів перед початком роботи, на наявність пошкоджень, вад і недоліків конструкцій або тріщин. При проведенні капітальних та поточних ремонтів обладнання, кранівники виконують складні стропальні роботи, та за необхідності здійснюють слюсарні роботи
Пресслужба Канівської ГЕС
Інформація про діяльність компанії на офіційних сторінках в соціальних мережах Facebook, Telegram, Twitter.
- 83