В Укргідроенерго працює багато людей, які пов'язали своє життя з гідроенергетикою, продовживши трудові традиції своєї родини. Для членів майже 63 світловодських родин Кременчуцька ГЕС стала частиною життя, де любов до станції передається у спадок від батька до сина, від матері до доньки. Свій значний внесок у розбудову та розвиток гідроелектростанції внесли родини Кабанеців, Ященко-Грабовських, Каткових, Закордонців, Хижняків, Марченків-Дзюб та багато інших. Близько 60 представників трудових династій є гордістю станції.
Серед таких сміливо можна назвати родину Івашків-Яременків. Славні традиції своїх батьків Василя Миколайовича та Валентини Петрівни Івашків продовжують їх діти Олена та Петро. А віднедавна на станцію прийшла працювати і онука Дарія.
Любов до праці, велике бажання самовдосконалюватися допомагали слюсарю шостого розряду турбінного цеху Василю Івашку більше 30 років активно працювати і виконувати поставлені завдання. Поруч з чоловіком на станції працювала і Валентина Івашко. І хоча обов'язки у них були різні (Валентина Петрівна працювала озеленювачем), подружжя докладало максимум зусиль для розвитку і розквіту підприємства. «Майстер золоті руки» - так називали Валентину Петрівну колеги. Впродовж 16 років Валентина дбала про зелені насадження, її руками висаджені сотні кущів та дерев на території ГЕС. Наразі подружжя Івашків на заслуженому відпочинку. Їх любов до людей, до своєї справи успадкували діти та онука, які залишаються вірними єдиному підприємству упродовж багатьох років. Старша донька Олена Яременко на Кременчуцькій ГЕС з 1998 року. Її трудова біографія розпочалась з виробничої практики в їдальні. Помічник кухаря виявилась настільки талановитим майстром своєї справи, що зовсім скоро про здібності молодої кулінарки говорили всі співробітники станції.
«По завершенню практики я впевнено заявила, що хочу продовжити свій шлях на виробництві, де працюють батьки. Кременчуцька ГЕС - це один великий організм, а ми повинні допомагати йому жити, працювати і при цьому смачно пригощати. Я закохалась у свою справу, почала дихати в унісон з колективом. Мене підтримали рідні люди, я вдячна своїм наставникам, тут почуваю себе щасливою», - говорить завідувачка виробництвом адміністративно-господарського сектору Кременчуцької ГЕС Олена Яременко.
Нині - це висококласний майстер кулінарії і гастрономії, під її керівництвом працює команда професіоналів, які готують і пригощають смачними стравами співробітників станції.
Наполегливість та старанність в роботі притаманні ще одному з родини Івашків – Петру. Слюсар гідротехнічного цеху Петро Івашко на станції працює з 2015 року. Молодий чоловік завзято береться за виконання обов'язків, дуже полюбляє працювати з деревом. «Не дозволяю собі розслаблятись, завжди відчуваю присутність батька на станції. А зрадити те, чому він присвятив своє життя є неприпустимим для мене», - відверто каже Петро Івашко.
Наймолодша у родині Івашків, Дарія Яременко, працює в команді кулінарних фахівців їдальні підприємства. «Мені спочатку було трохи лячно від того, як можна одночасно приготувати на таку велику кількість людей. Але за ці 5 місяців я осягнула секрети завзяття колективної роботи однодумців. Мені це подобається», - ділиться думками наймолодша з трудової династії родини Івашків.
Специфіка роботи в діяльності представників цієї великої родини гідроенергетиків різна, але їх об'єднує вірність рідному підприємству упродовж багатьох років. Їх загальний трудовий стаж дорівнює майже 80 років. Родина береже минуле, сьогодення та дбає про майбутнє. Кременчуцька гідроелектростанція для родини Івашків-Яременків - не просто місце роботи, це часточка їх душі у великій сім'ї української гідроенергетики.
- 306