Меморіал героям-гідроенергетикам

У 2015 році Антон закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет за фахом «Електронні пристрої та системи». У грудні 2017 року влаштувався охоронцем на Середньодніпровську ГЕС.

У лютому 2022 року Антон зробив пропозицію своїй коханій. А у квітні вступив у лави Національної гвардії України.

Надзвичайно позитивний та доброзичливий, завжди готовий підтримати інших. Таким він назавжди залишиться у памʼяті колег. Антон завжди знаходив слова, які надихали, і рішення, що об’єднували. Його присутність створювала в колективі атмосферу тепла й довіри, а його оптимізм допомагав долати будь-які труднощі

Для рідних і колег Олександр назавжди залишиться вірним другом, професіоналом своєї справи та людиною з непохитними принципами. Він був не лише людиною опорою для багатьох, але й прикладом того, як жити гідно, чесно й з любов’ю до оточуючих.

На Дністровській ГЕС Микола працював інженером з охорони праці з квітня 2021 року.

Свою відданість Батьківщині Микола Козак довів ще від початку військового конфлікту у зоні АТО.

У 2023 році дружина Миколи Козака отримала відзнаку Новодністровського міського голови «За честь і відвагу».

Згідно з Указом Президента No 599 від 28.09.2023 р. «Про відзначення державними нагородами», за особисту мужність виявлену у захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ст. посмертно нагороджено старшого лейтенанта Миколу Козака.

Колеги пам’ятатимуть Миколу як інтелігентну, чуйну, привітну людину та високопрофесійного фахівця. Його розсудливість, щирість і здатність порозумітися з кожним назавжди залишать теплий відгук у серцях рідних і колег.

Свій трудовий шлях на Каховській ГЕС Віктор розпочав у 2005 році. Працював маляром і любив свою роботу. Станцію вважав другою домівкою, а колектив - родиною. Привітний, добрий, надійний, завжди усміхнений та оптимістичний. І навіть перебуваючи у складних умовах на фронті, Віктор завжди знаходив хвилинку, щоб поспілкуватися з колегами і підтримати кожного.

Він мріяв про звільнення рідного краю, про те, як разом з колегами буде відбудовувати зруйновану станцію. Заради своєї мрії, як справжній патріот, у вересні 2022 року Віктор вивіз родину з окупації на підконтрольну територію, і вже в жовтні вступив добровольцем до лав ЗСУ.

В березні 2023 року, під час виконання бойових завдань, Віктор зазнав тяжкого поранення кінцівок, отримав часткову непридатність до військової служби. Проте вже в липні, після важкої реабілітації, прийняв рішення повернутися до своєї окремої механізованої бригади, бо, як він казав - «Я не можу кинути побратимів. Я повинен бути з ними і разом захищати нашу країну. Хто, як не ми?».

Віктор ніколи не ховався від труднощів, для нього обов'язок був - понад усе. Він був добрим сином, люблячим чоловіком і батьком, вірним другом, надійним побратимом і професіоналом в роботі. Таким він назавжди залишиться у памʼяті колег та рідних.

Михайло майже 10 років працював на Дністровській ГАЕС (з 2009 р. по 2018 р.).

У полеглого захисника залишилися батьки, сестра, яка працює техніком електричного цеху Дністровської ГАЕС, донька та син.

Михайло не вагаючись пішов боронити свою землю, мужньо стояв на її захисті будучи солдатом й стрільцем-санітаром. Його рішучість і непохитність назавжди залишаться в пам’яті колег як приклад справжнього патріотизму.

Відзнака Новодністровського міського голови «За честь і відвагу», 2024 р.

Ігор Препелиця ніс службу на Дністровській ГАЕС в загоні відомчої воєнізованої охорони з 2020 року. Після повномасштабного вторгнення був мобілізований.

В листопаді 2022 року, під час виконання бойових завдань на Сході 42-річний військовослужбовець, старший лейтенант, зник безвісти. Згодом стало відомо, що Ігор героїчно загинув. Через активні бойові дії лише 28 січня 2023 року Ігор повернувся на батьківську землю.

Мужнього Героя поховали на кладовищі у рідному селі Гвіздівці Дністровського району.

Згідно з Указом Президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно нагороджено старшого лейтенанта Ігоря Препелицю.

Ігор був відповідальною та цілеспрямованою людиною. Завжди стояв на боці правди та справедливості. Вирізнявся чесністю, надійністю та завжди був готовий простягнути руку допомоги усім, хто того потребував.

Орден Б. Хмельницького ІІІ ст. (посмертно), 2023 р.

«Почесний громадянин Сокирянщини», 2023.

Едуард із перших днів війни став на захист Батьківщини у лавах тероборони столиці. Військовим медиком продовжив виконувати свій обов’язок перед Україною, щойно повернувся із закордонних потужних військових навчань.

Він був чудовим поетом, бардом, художником. Творча та неординарна особистість, захоплювався роботами Ніцше. Шукав розуміння будови Всесвіту через гармонійність почуттів та енергії. Вірив завжди в те, що в кожного є своя особиста місія. Любив природу, марив морем. Останні його слова: «Я шкодую тільки про одне, що не пішов у лави ЗСУ 2014 року, тепер мені соромно перед пацанами, — згадує сестра Крістіна, інженер Дністровської ГАЕС, — мала, все буде добре, ти ж мені віриш?».

Едуард був гарним сином, прекрасним братом та вірним другом, завжди відгукувався, коли просили про допомогу, мав золоті руки. Усі, хто його знав, любили за доброту, гарну вдачу та неординарний розум.

Відзнака Новодністровського міського голови «За честь і відвагу», 2023 р. (посмертно).

Відзнака Київського міського голови «Честь. Слава. Держава», 2024 р. (посмертно).

Володимир вирізнявся своєю сумлінністю, кмітливістю, надійністю та оперативністю у вирішенні будь-яких питань по службі. В памʼяті колег він назавжди залишиться світлою людиною і добрим товаришем.

У полеглого захисника залишилися батьки.

Відзнака Новодністровського міського голови «За честь і відвагу», 2024 р.

Орден «За мужність ІІІ ст.», 2024.

Юрій не побоявся ворога та гідно захищав Україну ціною власного життя!

У Юрія залишились дружина і син.

Юрій залишив по собі спогади, які наповнені теплом і вдячністю. Він щиро вболівав за все, що робив, і своєю відданістю надихав колег прагнути більшого. Він був світлою людиною, яка приносила спокій і радість у життя інших. У пам’яті колег Юрій Чернявський залишиться надійним товаришем та кваліфікованим фахівцем гідроенергетичній галузі.