Про це пише Джуліан Джексон для Energy Central.

На сьогодні Китай має найбільшу кількість гідроакумулюючих станцій у світі, за ним ідуть США та Японія.

Мінусом ГАЕС є те, що початкові капітальні витрати є великими, оскільки доводиться або модифікувати існуючі водойми, або будувати водосховища на висоті. Місце розташування ГАЕС може бути далеко від місця, де потрібна енергія. Екологічні міркування також мають значення, оскільки найкращі місця для будівництва можуть знаходитися на заповідних територіях. Наприклад, ГАЕС Дінорвіг в Уельсі знаходиться в Національному парку Сноудонія. Станція була побудована в 1960-х роках: більша її частина знаходиться під землею, з кількома наземними будівлями з натурального каменю, які гармонійно вписуються в ландшафт. На той час це була найдорожча електростанція, побудована у Великобританії.

Тим не менш, уряди країн знову проявляють цікавість до такої форми електростанцій. У штаті Невада просувається проєкт White Pine вартістю 2,5 мільярди доларів. Остаточна заявка на отримання ліцензії знаходиться у Федеральній комісії з регулювання енергетики: якщо вона буде схвалена, проєкт rPlus Hydro зможе забезпечувати споживачів повною потужністю 1000 МВт упродовж восьми годин. Накопичений для забезпечення цього споживання запас енергії складатиме 8000 МВт-год. 

White Pine розташований на важливому перехресті існуючих і запланованих ліній електропередач у штаті Невада, - каже генеральний директор rPlus Hydro Метью Шапіро.

"Проєкт допоможе штату задовольняти пікові потреби в електроенергії, а також стабілізувати мережу, одночасно максимально ефективно використовуючи відновлювані джерела енергії. Завдяки запланованій розбудові ліній електропередач третіми сторонами, проєкт White Pine опиниться на перетині регіональних енергетичних ринків. Важко уявити більш стратегічне розташування для цього проєкту", - каже він.

Гідроакумулюючі сховища в Австралії

Австралія пішла іншим шляхом: вона досліджує можливість будівництва "позарічкових" гідроакумулюючих електростанцій.  Ідея полягає у використанні існуючих річок і будівництві пари водосховищ поблизу. На відміну від традиційної річкової гідроенергетики, "позарічкова" потребує двох водосховищ розміром 10-100 гектарів, розташованих далеко від річок у пагорбистій місцевості. Ці об'єкти мають бути розділені перепадом висот у 200-900 метрів і з'єднані трубою або тунелем з насосом і турбіною. Вода циркулює між верхнім і нижнім резервуарами по замкненому колу.

Спільне дослідження Австралійського національного університету (ANU) та Австралійського агентства з відновлюваних джерел енергії (ARENA) виявило щонайменше 1 770 потенційних майданчиків в Австралії для будівництва такого виду станцій. Звичайно, багато з них будуть непридатними з різних причин, але все ж є багато можливих місць, які могли б забезпечити достатній обсяг зберігання для  відновлюваної енергетики.

Наразі ведеться будівництво гідроакумулюючої електростанції, потужністю 325 МВт, у місті Йетхоум в Новому Південному Уельсі, за 108 миль від Сіднея. За цим проєктом стоїть глобальний постачальник інфраструктури та енергії ATCO. Після завершення будівництва наприкінці 2025 року станція повинна вийти на проєктну потужність і генерувати електроенергію протягом 8 годин на вимогу.

Переваги гідроакумулюючих станцій

Очевидно, що фактор гідроакумулюючих електростанцій доповнює нестабільність відновлюваних джерел енергії. Вони можуть використовувати надлишкову енергію для закачування води у верхнє водосховище, коли існує її профіцит, для того, щоб за необхідності пропустити воду через турбіни і отримати електроенергію, коли вона більш необхідна. Незважаючи на початкову високу вартість, ці гідроенергетичні системи мають тривалий термін експлуатації, що, безумовно, є великою перевагою.

Пресслужба Укргідроенерго

Фото: ATCO