- Ніколи не забуду, як мама тремтячим голосом по телефону повідомила: «Синку, у нас війна!». Розум навідріз відмовлявся вірити у почуте, в голові одна за одною пролітали думки, що це якась помилка, чийсь жорстокий жарт, цього просто не може бути!

Працюючи на Канівській ГЕС, яка є стратегічним об’єктом, з навчань чітко знав, що паніка - найбільший ворог людини. Завжди потрібно діяти чітко і злагоджено, спокійно оцінивши ситуацію. Тому попросив дружину зібрати найнеобхідніші речі півторарічного сина та свої, й поїхав на роботу.

У мене найкраща у світі дружина, вона розуміє мене з півслова. Саме розуміння і підтримка один одного допомогли нашій сім’ї пережити перші місяці війни, які були найважчі морально. Як люблячий чоловік та батько маленького сина, я намагався більше часу та уваги приділяти своїм найріднішим людям. Я ніби відразу став старшим на пару років.

Із перших днів введення воєнного стану в країні, всі ми (працівники станції), як один, згуртувалися, щоб своєю щоденною працею день за днем наближати Перемогу над ворогом. У мене цікава і водночас дуже відповідальна робота, яку я дуже люблю. Ще з дитинства я цікавився, як працює різна апаратура,  тепер  відповідаю за  якісну, надійну та безаварійну роботу закріпленого за дільницею обладнання.

Налагоджені лінії телефонної мережі зв’язку ГЕС, вихід міських телефонних номерів станції на міську АТС, якісна й безперебійна робота міжміського та оперативного зв’язку особливо важлива у воєнний час, адже ніхто не знає підступних планів ворога і потрібно бути завжди напоготові.

Заради своєї сім’ї, заради щасливого майбутнього свого сина та інших маленьких українців я докладу максимум зусиль, щоб наша Україна була незалежною і вільною.
Вірю, все буде Україна!

Пресслужба Канівської ГЕС