До найдавніших пам’яток, що зберегли інформацію про повені на конкретній території, належать літописні записи часів Київської Русі. Зокрема, понад тисячоліття тому (945 року н.е.) древлянські посли, які прибули на зустріч до київської княгині Ольги, побачили повністю залитий водою київській Поділ, спричинений розливом Дніпра.

При описі приїзду древлянських послів до столиці літописець зазначає: «И послаша деревляне лучьшие мужи, числомь 20, в лодьи к ОльзЪ, и присташа под Боричевым в лодьи. БЪ бо тогда вода текущи въздолЪ горы Киевьския, и на подольи и на сЪдяху людье, но на горЪ».

В наведеному тексті відмічено незвичайний факт — відсутність в час прибуття послів мешканців на Подолі і переселення їх на гору. Це явище, що привернуло увагу літописця, напевне, могло статися лише в результаті великої повені на Дніпрі, коли низинна частина Києва — Поділ, була затоплена водою, а його мешканці змушені були переселитися на гори, що поблизу розташовані, тобто на місця, не залиті водою. Науковці стверджують: на підставі наведеного повідомлення літопису, весну 945 р. слід вважати дуже багатоводною.

Повені докучали мешканцям столиці Київської русі з інтенсивною періодичністю. Так у писемних джерелах є згадки про високу воду 979 р., 991 р., 1000 р. та 1093 р. У 1128 році монастирські літописці зафіксували в Києві один з рекордних розливів Дніпра. Весняна повінь цього року відмічена в літописах як велике стихійне лихо, при якому зруйновані будівлі, понівечені посіви, навіть, не обійшлося без жертв: «В се ж літо бисть вода велика, потопи люди и жита, и хороми унесе». Тобто вода не лише позаливала вулиці, якими неможливо було ані пройти, ані проїхати, але й зруйнувала будинки, знищила городи й присадибні ділянки киян того часу.

Славетна українська ріка дарувала подолянам «сюрпризи» і упродовж наступних століть. У 1619 р. мешканці цього району просили дозволу про переселення їх на гору, бо на Подолі вони зазнавали збитків від весняних розливів Дніпра. З чого можна зробити висновок, що саме того року річка значно розлилася, становлячи загрозу звичному способу життя городян.

Зима 1677 р. згідно з літописом Самовидця, була «барзо великая, без ветру, и тривала снегами и морозами великими близко до Святого Георгия». В архівних документах Розрядного приказу (державна установа у XVI—XVII ст., яка відала військовими справами) є запис думного дяка від 21 квітня 1677 р. про видачу «служилым людям», яких відправляли до Чигирина і Києва, грошового утримання, бо через великий розлив Дніпра продовольство «везти некотрыми мерами не мочно».

Масштабна повінь сталася у Києві й 1789 року.  Причина – надзвичайно сніжна зима і стрімке танення снігу, внаслідок чого рівень води в Дніпрі став підвищуватись швидкими темпами. На той час потерпали від агресивної води вже не лише подоляни, але й люди, які віднедавна замешкали на лівому березі - домовласники Микільської, Передмостової та Кухмістерської слобідок.

Справжня катастрофа небачених масштабів сталася 1845 року, коли рівень води в Дніпрі піднявся аж на 8 метрів. Під водою опинилися понад півтисячі будинків на Подолі та кількасот на слобідках. Переважна частина тих споруд була пошкоджена або взагалі зруйнована.

Подібне лихо повторилося через 32 роки, у 1877-му, коли кількість води, що стрімко вийшла з дніпровських берегів, фатально збільшилася через кількадобові проливні дощі. А до постраждалих, крім подолян і мешканців слобідок, додалося ще й населення Труханова острова, який став житловим від середини ХІХ століття.

Перша сильна повінь ХХ столітті в Києві трапилася 1905 року. У 1907 році повінь повторилася в набагато більших масштабах. Поділ сильно підтопило. У воді опинилася велика кількість будинків і церков, мешканці ж прибережних слобідок взагалі змушені були покинути свої домівки й перебратися в місто. Припинив роботу трамвай, а придатним видом транспорту на час високої води для жителів Подолу стали човни.

У 1917 році знову повторилося весняне лихо. У квітні до сніготанення в районі Києва додався безперервний 5-денний дощ. Крім слобідок, знов залило Поділ і територію єдиної в місті електростанції на вулиці Андріївській. Подачу електроенергії було припинено, частково зупинився трамвайний рух, припинилося водопостачання, мали місце перебої з випіканням хліба. Було розмито нещодавно споруджений насип до нового залізничного мосту. Залишки насипу знесло в гавань, що призвело до її значного обміління.

Місто потерпало від руйнівної сили води  й пізніше. Про повені, які мали місце у XX ст. читайте в наступних матеріалах.

Пресслужба Укргідроенерго

Фото: Фотолітопис Києва