День батька-2022 для нашого колеги Сергія – це напружено-щемливий згусток переживань, мрій, віри і вдячності, а надто – щоденних ритмів, що замінили його професійні гідроенергетичні будні досвідченого керівника підрозділу на Дністровській ГАЕС. Наразі Сергій несе службу у Національній гвардії України, забезпечуючи охорону цього стратегічного об’єкта.

«У кожного з нас – свій шлях, свої можливості і своя доля, головне – хотіти і могти кожен на своєму місці наближати нашу ПЕРЕМОГУ, – наголошує Сергій. – Так, я разом зі своїми товаришами по службі перебуваємо у тихому, на щастя регіоні, поряд із домівкою. Однак, упевнений, що шлях до ПЕРЕМОГИ – це ще й цілодобова праця волонтерів і всіх, хто піднімає українську економіку на своїх робочих місцях, кому вдається фінансово підтримувати і забезпечувати потреби захисників з передової, хто рятує наших воїнів і допомагає їхнім родинам».

У День батька по-особливому чекатимуть можливості привітати його доросла і така схожа за вдачею донька, близнюки сини, котрі у юному віці вже пізнали відчуття розлуки із батьком, його дружина, з якою разом упродовж багатьох років, колеги.

Тепер усі тривоги Сергій переживає уже чотириструнним відлунням, піклуючись, аби рідні обов’язково дотримувалися усіх інструкцій, разом із тим хвилюючись за батьків та бабусю, котра пережила Другу світову війну. А у спогадах неодмінно повертається у щасливі, тепер уже довоєнні миті, коли залюбки долучав своїх хлопців до рибальства, до тихого полювання за грибами та ділився премудростями бджолярства; коли влаштовували родиною велосипедні мандрівки… і ще так багато отаких «коли» з неодмінним продовженням «…ще не було війни» .

«Щоб там не було, нам вистачить сили та волі, аби виконати свій обов’язок і захистити українську землю від клятої ворожої навали, – переконливо говорить Сергій, – і подарувати своїм дітям та всім наступним поколінням щасливі світанки і мирні свята, щоб кожна дитина могла сказати: «Дякую, тату, за ПЕРЕМОГУ!».

«Ми завжди поруч. Твої дівчата і хлопці», – саме ці слова його найрідніших відтепер щомиті зігріватимуть згадкою про цьогорічний День батька.

Музична родина Дністровської ГЕС

Олег – працює охоронцем на Дністровській ГЕС понад 15 років. Разом з дружиною, яка до речі, також працює на станції охоронцем, виховують п’ятьох чудових діток. Найстаршій доньці Олександрі – 20 років і вона навчається у педагогічному університеті, на два роки молодша сестричка Альона – навчається у медичному закладі, молодші братик Андрій та сестричка Любов ще школярі (10 та 6 років), наймолодшій Анастасії 3 рочки.

Олег чудовий батько, увесь вільний час присвячує своїм дітям. Передав їм також і свою любов до музики. Альона грає на скрипці, Андрійко навчається у музичній школі по класу труби та акордеону, маленька Любов дуже майстерно підіграє на бубні. А їхня матуся гарно співає. Діти працьовиті та виховані, гарно навчаються. Завжди беруть активну участь у заходах, які проводяться на станції і неодноразово бути відзначені за активну участь у виставках творчості та виступах аматорського музичного колективу станції.

«Мої діти дають надихають мене. Вони мій сенс життя. Я люблю їх за те, що вони в мене», – говорить Олег.

Гідний син гідного батька

Безсумнівно кожен батько хоче пишатись своїми дітьми. З народження і до останнього свого дня плекаючи, навчаючи і вкладаючи свій досвід і знання в своїх нащадків.

Напередодні Дня батька хочемо розповісти про заслуженого енергетика Юрія Володимировича Голубцова, якому вдалося виростити сина, який гідно продовжує справу батька.

Юрій Володимирович народився у 1939 році і після закінчення Ленінградського політехнічного інституту розпочав свій трудовий шлях у гідроенергетиці в Карелії на Каскаді Вигських ГЕС. Де в професійному плані виріс від провідного інженера електротехнічної лабораторії до начальника зміни станції. У 1969 році переїхав до Запоріжжя, а у 1974 році прийшов працювати на ГЕС-2, яка на той час лише будувалась. Наступний, 1975 рік, подарував Юрію Володимировичу сина, якого також назвали Юрієм.

Продовжуючи свою трудову діяльність на ДніпроГЕСі у 1979 році був призначений начальником електротехнічної лабораторії. Весь свій трудовий та велику частину життєвого шляху присвятив ДніпроГЕСу, звідки у 2004 році вийшов на пенсію.

Попри насичений робочий графік Юрій Володимирович багато свого часу та сил присвячував вихованню сина Юрія Голубцова. Нині Юрій Юрійович працює начальником ГЕС-2 та успішно продовжує справу свого батька.

Від покоління до покоління

На Канівській ГЕС працює багато родин в яких любов до гідроенергетики передається від покоління до покоління. Такою є й родина молодого спеціаліста Віталія.

Народився Віталій в мальовничому селі за 12 км від Канева та з дитинства слухав розповіді про Канівську ГЕС від свого тата, який з 1985 року працює на станції.

«Завдяки батькам, у мене було щасливе дитинство. Я виріс у дружній, люблячій сім'ї, в якій панували повага та взаєморозуміння. Мама – вчителька української мови та літератури, тато – працівник Канівської ГЕС. На той час навіть ми, діти, знали чому така важлива електроенергія для людей. Тому проїжджаючи з батьками мостом Канівської ГЕС, мене завжди переповнювала радість та гордість, що мій тато працює саме тут, на станції, - із захопленням розповідає Віталій. - Крім футболу та рибалки, я любив розбирати різну апаратуру, щоб дізнатися, як вона працює. А татові розповіді про те, як пройшов його робочий день та про роботу станції, завжди уважно слухав і уявляв себе теж гідроенергетиком. Незрозумілі й чудернацькі для мене слова, як турбіна, гідроагрегат, ЗРУ наче заворожували й здавалося фантастичним та нереальним те, що за допомогою води виробляється електроенергія, яка пробігаючи кілометри по електродротах, потрапляє в людські оселі, підприємства та на заводи… Підростав, та поступово опановуючи курс фізики в школі, починав розуміти суть явища, а разом з тим, прийшло уявлення про батькову роботу».

Тому вибір професії для чоловіка був очевидним. Після школи, не роздумуючи подав документи на вступ до Запорізької державної інженерної академії на спеціальність гідроенергетика. Прийшовши працювати на Канівську ГЕС, вогні якої з дитинства заворожували, манили і асоціювалися з батьком, він здійснив свою мрію – став гідроенергетиком!

«Тепер ми не просто батько і син, а ще й колеги по роботі, працюємо на благо нашої країни, щоб світло й тепло було у кожній оселі", - говорить Віталій.

У 2008 році молодим спеціалістом Віталій прийшов працювати на Канівську ГЕС в цех комп'ютерних технологій релейного захисту та зв'язку, й відразу завоював повагу колег та зарекомендував себе, як кваліфікований фахівець. Розумний, врівноважений, товариський, надійний, працьовитий, доброзичливий, любить спорт та ініціативний – так про Віталія відгукуються друзі та колеги. На роботі вимогливий до себе, а вдома люблячий та турботливий чоловік і батько.

«Посада у Віталія відповідальна, адже виконувати технічне обслуговування, ремонт, перевірку, випробування та контроль за роботою та експлуатацією обладнання забезпечуючи при цьому безаварійну та надійну роботу, вимагає багато зусиль, часу та вмінь. Тим паче, зараз на станції проходить реконструкція обладнання і необхідно виконувати найбільш складні роботи з ремонту, монтажу, перевірки при вводі та прийманні в роботу нового, модернізованого, реконструйованого старого обладнання та пристроїв, а також пусконалагоджувальних та спеціальних випробувань. Та Віталій заповзятий, відповідальний, впевнений у собі, стресостійкий, вміє оперативно розпланувати та виконати поставлене йому завдання, навчається та самовдосконалюється, відкритий до всього нового та вміє працювати в команді, щоб спільно домогтися поставлених цілей. Спеціалісти з такими рисами характеру є цінними для станції. Кілька разів його фото було на Дошці пошани для прикладу іншим працівникам, нагороджений грамотою за плідну працю та вагомий особистий внесок у виконання завдань по виробництву електроенергії, експлуатації та реконструкції устаткування гідроелектростанції. Наразі Віталій на відмінно виконує всі завдання й обов'язки, тому я впевнений, що він досягне неабиякого кар'єрного росту в гідроенергетиці", - зауважує начальник цеху Анатолій Сергійович.

На питання, як справляється із всіма цими приладами, обладнанням, складною апаратурою та схемами посміхаючись відповідає: «Насамперед, цю роботу потрібно любити. Пам'ятати, що помилка недопустима.

Пресслужба Укргідроенерго