На початку своєї праці, в далекому 1992 році, молода жінка прийшла на посаду прибиральника виробничих приміщень турбінного цеху станції, а у  2011 році переведена на посаду машиніста із прання та ремонту спецодягу. І вже протягом 11 років фахівчиня вкладає всю душу й майстерність професіонально «реставруючи» та роблячи чистим і комфортним спецодяг працівників Канівської ГЕС та підрядних організацій.

«Я вдячна долі, що привела мене працювати саме на Канівську ГЕС. Приємно працювати у великому, дружньому колективі гідроенергетиків, де найбільшою цінністю є людина, - розпочала розмову Наталія Стефанівна. - 
Правда ця робота не із легких. Щоб відіпрати від бруду та масла спецівку й не пошкодити, потрібно розбиратися не тільки в тканині та режимах пральної машини, а й у сучасних пральних порошках та мати гарну фізичну форму».

Жінка розповідає, що ніколи не розуміла й не зрозуміє людей, котрі приносять підшити чи залатати свій спецодяг й говорять: «Та як-небудь залатай і все»,  «Підший «на око», щоб трішки зменшився розмір». «Як-небудь – це не до мене!» Адже ремонт одягу це, як реставрація. Тут не можна просто накласти латочки чи як-небудь підшити, а потрібно професійно змоделювати, викроїти та зшити. Тому шиє з любов’ю, вкладає душу й застосовую професійні знання та навички швачки, щоб зробити спецодяг водночас і комфортним, і красивим. Завжди ретельно підбирає нитки та тканину відповідної текстури, кольору й розміру для латочок.

«Наші колеги жінки – особливі. Вони берегині роду, сильні та водночас ніжні, підтримають, порадять і завжди допоможуть у скрутну хвилину. Сам не раз дивувався коли бачив, як Наталія, така тендітна й невеличкого росту, вправно дістає з пральної машини та розвішує виправний спецодяг. Впевнений, що ніхто і ніщо не зламає наших українських жінок!» – долучається до розмови гідроенергетик Сергій.

Пресслужба Канівської ГЕС