Історичні довідки свідчать, що на місці геологи побачили декілька селянських хат, розташованих однією вулицею вздовж берега Дніпра, виднілись дніпровські плавні з піщаними заносами та заростями. Дізнавшись про мету геологів, селяни з обуренням поставились до дій чужинців. Деякі з них не витримали: «Тут уже були такі, як ви у 1932, 1939, 1949 роках. Так само запевняли, що збудують гідроелектростанцію. Однак поїхали ні з чим, а ГЕС, як бачите і не збудували. Ось і ви походите зі своїми триногами, набурите дірок у землі і на тому кінець».

Але ці передбачення не справдилися. Вже за декілька днів до району запланованого створу гідровузла прибули авто з бурильними установками, насосами, трубами, пересувними електростанціями та іншим обладнанням. А наступної весни 1954 року на допомогу геологам прийшли перші бригади дорожників. Прокладання шляхів було першочерговою справою,  адже до села неможливо було ніяк доставити необхідне для будівництва.

З самого початку колектив першопрохідників зустрівсь із серйозними виробничими труднощами. Це була повна відсутність залізничних і шосейних шляхів, яка затримувала доставку матеріалів і техніки. Перевезення бетону, залізобетону, арматури, цегли, а також щоденна доставка 2 тис. робітників за 50 км від будівництва станції доводилось здійснювати в умовах повного бездоріжжя. І як наслідок, виробничий процес гальмувався.

Також не вистачало електроенергії, бо магістральна лінія електропередачі (ЛЕП) ще тільки будувалась. Але це вже інші сторінки історії будівництва Кременчуцької ГЕС.

Вибір місця для будівництва гідроелектростанції був не випадковий. Учасники геолого-розвідувальної експедиції довели, що природні топографічні умови великої долини річки Дніпро дозволяють створити ємне водоймище, яким можна було б регулювати стік ріки.

Пресслужба Кременчуцької ГЕС