Видатні імена української гідроенергетики: Владислав Кучерявий

11.12.2017

Сучасне життя неможливо уявити без електрики: це світло, тепло, телебачення, Інтернет, побутові прилади та багато інших благ цивілізації, які роблять наше життякомфортним. Щоб краще уявити значення електрики в нашому житті, подумайте, що могло б статися, якби вона раптом зникла. Відразу замовкли б радіоприймачі й телефони, зникли б зображення з екранів телевізорів і комп'ютерів, зупинилися б верстати на заводах i фабриках, які приводяться в рух за допомогою електричних двигунів. Однак все частіше забувають про те як саме виробляється електроенергія, хто є творцями тепла і затишку у ваших оселях та офісах? – звісно ж енергетики. Люди, котрі своєю щоденною наполегливою працею створюють комфорт та затишок для кожної людини.

Копіювати посилання

Друкувати

ДО ДНЯ ЕНЕРГЕТИКА

Тож, напередодні Дня енергетика, ми розпочинаємо серію публікацій про видатних гідроенергетиків України, чия сумлінна праця – це створення енергії з води та генерація енергії майбутнього.

І першим серію публікацій відкриває людина, котра присвятила більше 50 років своєї трудової діяльності гідроенергетиці – головний інженер Середньодніпровської ГЕС Владислав Семенович Кучерявий.

Дитячі роки Владислава Семеновича припали на часи Другої Світової Війни, адже народився він у 1936 році. З 1951 до 1955 року навчався в Запорізькому гідроенергетичному технікумі за спеціальністю «Монтаж і експлуатація гідросилових установок».

Після закінчення технікуму одразу розпочав свою кар’єру гідроенергетика майстром СУ-3 ОндаГЕСбуду в Карелії. Працюючи в Карелії, B. Кучерявий за короткий проміжок часу пройшов шлях від машиніста гідроагрегату Ондської ГЕС до начальника цеху цієї ж станції. На цю посаду він був призначений в 1959 році, маючи всього 4 роки досвіду роботи в енергетиці. Такий швидкісний стрибок кар’єрною драбиною став можливим завдяки таланту, працьовитості та глибоким знанням молодого спеціаліста.

Взявши собі за професійну мету вдосконалення нового обладнання під час експлуатації, Владислав Семенович в травні 1963 року приїздить на Середньодніпровську ГЕС (тоді ще - Дніпродзержинська ГЕС), будівництво якої на той час вже добігало кінця і йшла активна підготовка до пуску агрегатів.

Початковий період експлуатації Середньодніпровської ГЕС виявився досить складним. Маючи хороший досвід, отриманий під час будівництва споруд та монтажу обладнання в Карелії, В. Кучерявий почав займатися навчанням експлуатаційного і ремонтного персоналу, зокрема проводив курси після роботи для працівників.

У 1971-1972 р був відряджений в Демократичну Республіку В'єтнам для роботи в якості начальника гідротурбінного цеху ГЕС Тхан-Ба.

У 1974-1976 рр. В. Кучерявий працював в Афганістані на ГЕС Пулі-Хумрі інженером-консультантом.

З 1989 року Кучерявий B.C. працює головним інженером Середньодніпровської ГЕС. Під його керівництвом і за його безпосередньої участі були замінені повітряні вимикачі ВВН-154 на елегазові, роз'єднувачі, трансформатори напруги, регулятори швидкості, системи збудження, системи управління. За його ініціативи розпочато роботи по заміні камер робочих коліс - роботи, які раніше не проводилися ні на одній ГЕС України. Разом з камерою робочого колеса монтується нова турбіна і змінюється обмотка статора. Вищевказані роботи дали підвищення потужності на 10%!

Цікаві факти:

Деякі види ремонтів, розроблені і впроваджені Кучерявим B.C. в умовах діючої ГЕС без демонтажу, викладені в посібнику з ремонту гідротурбін.
В умовах відсутності розвиненої промисловості в Афганістані, В.Кучерявому вдалося розробити і впровадити технологію відновлення гідротурбіни. Зокрема, він розробив технологію і оснащення для відновлення лопатей РК, турбінного підшипника і вузлів тертя лопаток до проектних величин, що забезпечило нормальну роботу станції.
За період роботи на Середньодніпровській ГЕС на посаді старшого майстра і начальника гідромашин цеху було подано і впроваджено понад 50 пропозицій щодо вдосконалення виробничого процесу!