Щоранку, переступаючи поріг прохідної, Наталія Вікторівна пригадує той перший день, коли потрапила на станцію.
«У липні 1992 року я стала частинкою великої родини гідроенергетиків. Розпочала працювати на потужньому підприємстві, де «великі люди рухають великі справи» аби в кожній українській домівці було світло, тепло і затишок. Моя місія була ще й дуже відповідальною. Тут працював мій батько, Попельницький Віктор Петрович, один з першобудівельників, хто творив історію Кременчуцької гідроелектростанції та української гідроенергетики. І мені просто неможливо було втратити його довіру», - згадує пані Наталія.
Трудовий шлях Наталія Кічук розпочала з професії озеленювача гідротехнічного цеху. Всі свої вміння вона спрямовувала на створення зеленої краси на території станції. Досвідчена фахівчиня і нині памꞌятає кожне дерево та кущик, які висаджувала разом з колегами. Тепер ці красені є зеленою гордістю гідроелектростанції.
Роки летіли, щодня нові, складні, цікаві виклики. Все долала разом з колегами. Наталія Вікторівна ніколи не відмовляла, завжди відгукувалась на прохання щодо допомоги колегам.
Згодом на гідроелектростанцію прийшов працювати її син Віктор. «Я з сином працюю за різними напрямками, але за потреби даю поради, підтримую. У нього складна і досить відповідальна робота. Я пишаюсь його організованістю та наполегливістю у виконанні виробничих завдань», - з гордістю говорить мама.
На Кременчуцькій ГЕС Наталія Вікторівна пройшла великий трудовий шлях від озеленювача до начальника адміністративно-господарського сектору. І хоча за паспортом вона вже пенсіонер, свої знання і досвід активно продовжує втілювати на посаді фахівця АГС.
Коли в Україні розпочалась війна, її материнської підтримки, знань і досвіду знадобилось ще більше для підтримки колег.
«Вона, як та квочка за своїми курчатами, піклується про кожного з нас, - розповідають про жінку співробітники станції.- Завжди намагається зробити аби людям все було добре. Підбадьорює, розмовляє, пригощає смаколиками».
Є у нашої Наталії Вікторівни ще одна дуже важлива риса – зберігання колективних традицій. Вона ініціює соціальні проєкти, активно заохочує колег до участі у громадському житті станції.
«Яким би не було складним зараз життя, ми повинні йти вперед. Адже за нами йде молодь, ідуть наші діти, наше майбутнє. Наше завдання – підставити їм міцне плече задля майбутнього країни», - підсумовує фахівець АГС Кременчуцької ГЕС, чуйна і добра людина, любляча мама Наталія Кічук.
Пресслужба Кременчуцької ГЕС
- 59