Свій надважливий внесок робить і Валентина Бабчук, яка працює продавчинею у крамничці на базі відпочинку «Гористе».
Попри все жінка щоденно плете кікімори, вайперхуди, нашоломники для наших захисників.
Ранок 24 лютого змінив її життя. Чоловік Валентини не вагаючись у той же день пішов добровольцем, щоб захистити свій дім. З того моменту всі думки жінки там, з чоловіком. З яким не завжди є можливість поговорити та просто почути голос.
«Спочатку було надзвичайно складно переключити думки та зосередитися на роботі. Розуміючи, як важко там моєму чоловіку та всім нашим захисника, які знаходяться на передовій, мені хотілося хоч якось допомогти», - розповідає жінка.
Побачивши оголошення у одній із соцмереж про те, що потрібні вільні руки у плетінні кікімор для бійців, Валентина не роздумуючи зателефонувала і запропонувала свою допомогу. Так жінка вступила у батальйон «Вишгородська кікімора» під керівництвом Світлани Панченко-Вепшиної. По отриманим відео-урокам розпочинала з найпростіших завдань. А згодом почала плести нашоломники, рафадки та спеціальні рукавички для бійців.
«Фото своїх перших робіт я надсилала на перевірку нашій наставниці Світлані. А коли я запитала, ну як? То у відповідь почула, що пора вже переходити на плетіння кікімор та плащів. Я звичайно погодилася тим більше, що цю роботу можна виконувати вдома у будь-який час», - розповідає Валентина.
Процес плетіння дуже кропіткий та виснажливий. В середньому, на один виріб потрібен тиждень. Весь вільний час Валентина витрачає на цю важливу справу. Нещодавно вона побила свій особистий рекорд - сплела маскувальний плащ всього за 4 дні, який навіть продемонстрували на виставці. За цей час у жінок з’явилася своя візитівка: до кожного маскувального засобу вони пишуть побажання та обов’язково вкладають ляльку мотанку, яку роблять власноруч з матеріалів які залишилися.
«На кожен виріб я отримую письмове замовлення де вказано для якої саме місцевості і якого кольору необхідно плести. Працюю за будь-яких умов. Навіть без світла з ліхтариком, але з думками лише про перемогу. А почутий рідний голос та фраза: «У мене все добре», відразу знімає всю втому та дає ще більше сил йти далі. Бути разом з родиною для мене найцінніше в житті», - ділиться Валентина.
Пресслужба Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС
- 67