Рідна Василівка змалку зачаровувала особливими краєвидами, та ніхто й не здогадувався, що через роки зовсім поряд, на сільських землях, з’явиться гідроспоруда, що вражатиме своїми масштабами і, направду, генеруватиме енергію майбутнього.

Минув час, після закінчення Чернівецького житлово-комунального технікуму, юна Галина Василівна Деркач розпочала працювати на Дністровському комплексному гідровузлі інженером виробничо-технічного відділу управління будівельного бетонно-розчинного заводу, далі - виконуючою обов‘язки начальника виробничо-технічного відділу, а згодом трудові стежки повернули до Дністровського каскаду ГЕС і ГАЕС. Нині пані Галина опікується базою гідросилового обладнання Дністровської ГАЕС. 

Сьогодні наша колега в обіймах рясних літ, що все життя мимоволі продовжували святкові миті з дня народження у Міжнародний жіночий день, але продовжує щодня вражатися обсягам і масштабам будівництва на її рідній батьківській землі. А ще — всією душею вболівати за долю енергетичного об’єкта у до болю важких умовах війни.

«Обладнання для всіх чотирьох гідроагрегатів , як комірник, приймала, перевіряла і передавала його до монтажу. Змінився час, вніс корективи у логістику, та все ж історія неодноразово повертає у спомини, коли устаткування для перших двох гідроагрегатів оглядала у вагонах на станції «Романківці», що потім залізницею доставлялося на базу гідросилового обладнання в Новодністровськ», - пригадує Галина Василівна. 

Більш за все пані Галина мріє дочекатися завершення будівництва наступних трьох гідромашин, щоб з гордістю розповідати нащадкам:

«Дністровська ГАЕС виростала на моїх очах і таки крізь душу!»

Пресслужба Дністровської ГАЕС