- Опалювальний сезон, названий найскладнішим в історії незалежної України, ми вже практично пройшли. І вже анонсовано підготовку до наступного, який може бути ще складнішим. Для вашої компанії стовідсоткова готовність до наступного ОЗП – це виконання яких заходів?
- Насамперед зазначу, що енергетики справді гідно вийшли з ситуації, що складалася протягом цього року. Ми вистояли завдяки професіоналізму людей і відданості професії, роботі 24/7, попри небезпеку, під обстрілами. У нас машзал горить, а все працює і люди теж. І це в мирний час ми ділились, де приватна, де державна генерація, де системний оператор, де мережеві, а тут всі були об’єднані, один одному допомагали.
На сьогодні якісна підготовка до нового сезону вкрай важлива. Щодо нашої компанії, то готовність до ОЗП на 100% – це готове обладнання, завдяки якому ми забезпечимо енергосистему балансуванням на рівні середньорічних потреб 2022 року. Іншими словами – ми повинні відновитися максимально і мати певний резерв на всі ситуації. "Укргідроенерго" має бути надійним регулятором для енергосистеми. Коли розвантажують атомку при ракетних атаках, ми маємо її підтримати, тримати напругу в мережі. І це наше завдання, адже ми швидко реагуємо – від 3 до 7 хв. Ні теплова, ні атомна генерація таких можливостей не мають.
Ракетні удари по наших об’єктах почалися з 31 жовтня 2022 року. Відтоді понад 30 ракет влучили в наші об’єкти. І якщо у нас на серпень було втрачено 120 МВт потужності – це два агрегати на Каховській ГЕС, то станом на сьогодні ми втратили уже 300 МВт Каховської ГЕС, яка кілька місяців не працює і не виробляє електроенергію. Сумарно за весь час нами втрачено 2 тис. МВт.
500 МВт ми вже відновили і ще 1,5 тис. МВт треба відновити. При аварійних ситуаціях цей дефіцит відчуватиметься. Та проблема зараз не тільки в обладнанні – треба забезпечити всі лінії на видачу, в тому числі резервні, бо в іншому разі ми не зможемо видати 50-70% потужності.
- Якими ви бачите етапи відновлення цих втрачених 1,5 тис. МВт?
- Ми хочемо максимально відновити потужності цього року. Я думаю, як мінімум 1000 МВт відновити до ОЗП. Для ми себе ставимо максимальні цілі в графік: коли відкривати процедури, укладати договори, переговорювати з партнерами, які будуть нам виготовляти обладання. Ми проговорюємо все з потенційними виробниками, ми рухаємося. Але поки що без грошей.
- Коштів, необхідних для відновлення, компанія не має? То ж на які джерела його фінансування ви розраховуєте?
- Дивіться: збитки по Каховці на серпень складали 16,7 млрд грн, а щоб відновитися після наступних ударів, потрібно ще як мінімум 22 млрд грн. Це великий ресурс. І це час, який нам потрібен. Обладання виготовляється у різні терміни. Тому проблема може бути тільки в одному – в фінансуванні.
З цими коштами, що у компанії зараз залишаються після виконання ПСО за 2022 рік, нам треба щонайменше пять років, щоб покрити цю суму в 22 млрд грн.
Якщо не помиляюся, зараз у нас 1,9 млрд грн боргів по ПСО. Для нас це теж немалі кошти, бо минуло тільки три місяці року. Якщо ми ПСО не платимо, то за півтора роки ми відновлюємося – без кредитів.
У результаті втрати потужностей виробіток зменшився, доходи - також, але ПСО все одно треба виконувати, і воно зростає. І якщо його обсяг минулого року виріс до 18 млрд грн, то по цьому році ДП "Гарантований покупець" прогнозує збільшення для нас як мінімум до 22 млрд грн. Те, що ми могли заробити, сплатити податки і якісь кошти спрямувати на відновлення та інвестиції, ми віддаємо на ПСО.
Це більше ніж 55-60% всього нашого доходу плюс треба сплатити податки і дивіденди. І те, що буде в залишку, якщо зафіксувати станом на зараз, якщо не буде нових руйнувань, то ми виходимо зі збитками. Ні "Енергоатом", ні "Укргідроенерго" не зможуть навіть покрити ПСО в нинішніх обсягах, а ще потрібні гроші на відновлення. Більш того, на нараді у президента за участю прем’єр-міністра, керівників енергокомпаній було поставлено завдання не тільки готуватися до наступного ОЗП, а й забезпечити заходи, які максимально захистять об’єкти. І в це теж треба вкладати кошти.
Енергетика переживає дуже складні часи. Ми вистояли, бо мали міцний фундамент, але за цей рік він істотно похитнувся.
Минулого року ми були прибутковими і сплатили найбільше дивідендів. Намагаємося виконувати всі зобов’язання, особливо сплати до бюджету. Але ми не розраховували, що у нас будуть пошкодження на 22 млрд грн плюс 17 млрд грн. Така ситуація у всіх генерацій.
Але ми розуміємо: 140 млрд грн, а це середній річний обсяг ПСО, яке забезпечують дві компанії, бюджет теж не потягне. Бо багато грошей потрібно на армію.
Ми розуміємо, що й населенню, котре живе в умовах війни, важко нести додаткові витрати.
Зараз ми ведемо з урядом діалог, що ж робити: чи брати кредити, чи якась частина ПСО ляже на бюджет, чи буде підвищення тарифів.
Крім того, як варіант розглядається залучення міжнародних донорів до покриття витрат на підтримку тарифів для населення.
Це може працювати по-різному: чи донори будуть нас ("Укргідроенерго" та "Енергоатом") фінансувати, чи донори дадуть кошти в бюджет, а бюджет перерахує нам. Але йдеться про необхідність пошуку третього учасника ПСО.
Поки що рішення немає. Наразі ПСО продовжено на місяць, щоб ми могли завершити діалог і знайти оптимальний вихід (уряд прийняв постанову про продовження чинного ПСО, термін якого спливав 31 березня, до кінця квітня – ЕР). Має бути оптимальне компромісне для всіх рішення - для споживачів, для генерації, для уряду.
- А підвищення тарифів для населення, принаймні, удвічі, наскільки допомогло б компанії?
- Якби, принаймні, удвічі підняли, то у нас би після виконання ПСО залишалося б приблизно 10 млрд грн. Нехай ми б не за рік відновилися, а за два, але тоді було б більше можливостей для маневру. Наприклад, десь підрядники пішли б на відстрочку платежів. Якщо по електрообладнанню чітко – беруть замовлення тільки після 80% авансу, то по будівельним роботам можемо укладати договори, будувати, а потім платити. Пошкоджені будівлі у нас теж є. Тому будемо виходити з того, кому можна потім заплатити. У кожного керівника своє бачення, як максимально відновитися, і підкреслю – максимально захиститися.
Нам би вдалося домовитися про відстрочку на певних роботах, бо маємо кредит довіри. Але я можу щось обіцяти тоді, коли є база, коли я сам можу на щось розраховувати. Якщо ніякої моделі немає, то я не знаю, що обіцяти іншим.
Ми маємо проаналізувати всі розрахунки – ось таку суму треба на відновлення, ось таку можемо віддати на ПСО, ось така сума залишається після ПСО.
- Які це суми у випадку з вашою компанією?
- Не зовсім правильно зараз називати чіткі суми, бо сьогодні ми розраховуємо на один обсяг виробітку, завтра маємо прильоти на станцію – і цей виробіток зміниться.
- Але тема підвищення тарифів на е/е для населення дається вкрай важко.
- Треба, щоб не спекулювали на цій темі. Підігрівати питання якоюсь спекуляцією – нечесно. Нам потрібен діалог із суспільством. Ця тема накладається на інші проблеми і стає ще вразливішою. Донори теж піджимають ситуацію: мовляв, ми все розуміємо, але у вас тариф збитковий і ви заженете себе в яму.
1,44 грн/кВт-год – в Європі сьогодні немає такої ціни на е/е. Чи можемо ми все покладати тільки на промисловість? Не можемо. Треба відновлюватися, запускати економіку. Люди мають розуміти, що має бути справедлива ціна, але за умови субсидій для малозабезпечених. Тариф на е/е не переглядався вже 6 років, а інфляція за 3 роки сягла понад 130%, і вона на нас також впливає.
Коли не було електрики після обстрілів, то всі купували і дизель-генератори, і нафтопродукти – попри їхню вартість, попри те, що кВт-год обходився у 2-3 рази дорожче. Бо всі хотіли світла.
Якщо енергетика залишиться нестійкою, то проблеми з енергопостачанням можуть дуже ускладнитися наступного року. Тоді люди платитимуть за дизель ще більше. Нам треба виживати і вигравати війну, і люди також мають розуміти: хіба краще, коли уряд заплатить 140 млрд грн за електроенергію замість того, щоб віддати їх на армію? Так, енергетика вистояла, але тільки до нас прилетіло 30 ракет, а в цілому по енергосистемі їх сотні. Кожен удар – це завдавання величезної шкоди. Те, що ми відновилися, це тимчасові схеми, з ними не можна заходити в ОЗП, бо це слабка позиція.
- Як ви розцінюєте перспективи відкриття ринку електроенергії для населення?
- Найближчим часом цього не станеться. Якщо будуть підвищення, то поетапні. Але якщо ми хочемо поглиблювати наші відносини з ЄС, а ми хочемо, якщо ми хочемо йти в ЄС, а ми хочемо, то може потроху людей все-таки під ринок підводити? У Європі такої моделі, як перехресне субсидіюання немає, ПСО немає. Звісно, потрібно монетизувати субсидії окремим верствам населення. Але ще раз повторю: у нас промисловість уже майже дотягує до євроціни на е/е, а населення дуже далеке від неї.
- Щодо кредитів. Ви розраховуєте на кредити як джерело фінансування відновлення?
- Так, ми шукаємо донорів. Працюємо ще з січня і з Європейським інвестиційним банком, і зі Світовим банком, щоб отримати кредити під низькі ставки. Нам це вдасться, тому що ми сталі партнери. Але отримання коштів від донорів - це процес, це певні процедури, які можуть розтягнутися у часі, і ті кошти можуть бути наприкінці року. Крім того, процедура закупівель теж тривала, і ми тут не будемо вкладатися, щоб швидко відновитися плюс максимально захиститися.
Ми зараз проговорюємо, щоб кредити на цільові програми – на реконструкцію, Energy storages, іноваційні проекти – перенаправити на заходи відновлення. А ми поки будемо розробляти ТЕО та проекти, а тоді вже будемо говорити з банками, щоб збільшити фінансування на ці відкладені проекти. Це швидший процес, але все одно займе певний час.
- Наскільки у процесі відновлення компанія розраховує на допомогу міжнародних партнерів?
- Гуманітарне обладання не розв'яже проблему відновлення 1,5 тис. МВт, щоб ввести його в експлуатацію. У якості гуманітарної допомоги нам надходить обладнання лінійне, серійне. Ми вже отримали 130 тонн обладнання (всього в Україну, за даними Міненерго, надійшло 6 тис. тонн обладнання і матеріалів – ЕР). Переважно це дизель-генератори для власних потреб, які були потрібні. Роботу проводило Міненерго. Але основне наше обладнання – індивідуального характеру, і якщо ми говоримо, що по турбінах чи генераторах якусь частину може закрити український виробник, по трансформаторах, зокрема, – "Запоріжтрасформатор", то все електрообладнання – це винятково зарубіжні виробники. Його частка серед необхідного нам – 70%. І це все індивідуальні замовлення, вартість яких постійно зростає. Ковід пригальмував виробництво в Європі, а потім у нас почалася війна, і з України пішли великі замовлення. При цьому Європі треба надолужувати своє виробнициво, у них своя програма розвитку і відновлення. Отож до ціни додалося ще більше зростання термінів: якщо у серпні ми говорили про 6-9 місяців, то зараз це 12-15 місяців.
- Які, на вашу думку, перспективи відновлення експорту е/е з України, і чи це, як і раніше, цікаво для вашої компанії?
- В енергосистемі України вже три тижні цілодобовий профіцит. І далі квітень-травень теплішатиме, довшатиме світловий день – споживання ще падатиме. Якщо ви помітили, ми зараз максимально освітлюємо вулиці, і світимо, там, де треба і не треба, бо є профіцит, є незбалансованість. А коли є профіцит, треба його продавати і на цьому заробляти. Чому нам не заробити умовно тих кілька десятків млн грн, які можна віддати, наприклад, на ПСО? Не просити, не шукати, а заробити. Думаю, що шанси розблокування експорту зараз більш реальні. Але в цьому питанні багато політики. У нас є населені пункти, які не забепечені електрикою. І тому питання експорту досить наелектризоване. Втім, ці споживачі не мають електроенергії не тому, що її не вистачає, а тому, що великі обмеження в пошкоджених обстрілами мережах. Туди електрику просто фізично поки що не можна доставити в необхідних обсягах. Але на темі експорту багато маніпуляцій. Якби ми могли їх позбутися, якби блогери, преса щиро і правдиво пояснювали людям реальний стан речей, було б дуже добре. Треба сказати людям: електроенергії зараз надлишок, її можна продати, заробити на цьому і відновити енергосистему.
Звісно, у разі дефіциту, коли не вистачатиме для внутрішньої потреби, ми б просто обмежили перетин. А з тими країнами, куди експортуємо, ми б і говорили на таких умовах – ми експортуємо, поки є профіцит, раптом щось – ми зупиняємо. Це регулювання, і ніхто не буде собі дозволяти під час війни на цьому спекулювати. Ми ж не говоримо, що ми відкрили експорт і продаємо за довгостроковими контрактами.
- Наскільки європейцям будуть цікаві такі умови експорту з нашого боку?
- Європейці теж розуміють нашу ситуацію. Вони бачать реальну картину. І вони ж нам теж допомагають, тому підуть на такі умови.
- Ви вже назвали зимовий паводок аномальним. Наскільки він вплине на фінансовий стан компанії?
- Він буде покращувати його, дає можливість скомпенсувати втрати в певній частині, але не можу сказати, в якій саме. Паводок в лютому – явище рідкісне. Тому треба подивитися, як він проходитиме. Для нас не стільки важливо, коли він почався і який пік, як важлива його тривалість – нехай він буде якомога довшим. До кінця червня, до початку липня – було б в ідеалі, тому що нам потрібно насамперед забезпечетити водою населення.
Каховське водосховище ми підтримуємо зараз на рівні 14,3 м, але було менше. Окупанти відкрили там майже 3,5 затвори, один пошкоджений біля станції, два пошкоджені біля полотна, яке вони зруйнували, коли відходили.
Якщо зимовий паводок завершиться до весняного, то ми нічого не виграємо. Ми аналізуємо, але ситуація ніколи не прогнозується на сто відсотків, як ніхто точно не розраховував, що у нас зимою почнеться паводок.
Якщо він протягнеться до кінця червня, то тоді ситуація буде кращою - ми покриємо ПСО, не будемо збитковими, але грошей не вистачить на відновлення. Ситуація все одно критична.
- До речі, наскільки я розумію, у російських загарбників все ще залишаються можливості впливати на рівень Каховського водосховища, попри те, що Україна порушувала це питання на міжнародному рівні?
- Звичайно, вони можуть і надалі спрацьовувати воду через затвори. Вони контролюють станцію, зараз вона служить винятково для їхніх військових потреб. Загроза з Каховським водосховищем залишиться доти, доки ми їх звідти не виженемо.
- Чи допускаєте ви, що Каховська ГЕС може бути непридатною для експлуатації після її повернення, як це вже прогнозують по ЗАЕС?
- Допускаю, що вона можне бути непридатною. З перших місяців вони почали розкрадати обладання.
- Тоді доведеться її відновлювати чи опрацьовуються якісь альтернативи? І, до речі, який стан речей з вашими проектами, зокрема по добудові 5-7 агрегата Дністровської ГАЕС ("Укргідроенерго" заявляло про має намір наприкінці 2022 року розпочати будівництво третьої черги Дністровської ГАЕС у складі 5-7 гідроагрегатів – ЕР)?
- Якщо нам потрібне водосховище, то Каховську ГЕС треба буде відновлювати плюс треба ще одну станцію – Каховську ГЕС-2, на яку ми розробили ТЕО.
Станцію треба робити, щоб вона працювала у піковому навантаженні. До війни у нас був дефіцит регулюючих потужностей 2,5 тис. МВт. Ми розуміємо, наскільки постраждала теплова генерація, її не відновлюватимуть у тих обсягах, які були, бо є стратегія в цілому світі, щоб відходити від викопного палива і замінити його альтернативою. Але й сьогодні уже дефіцит, бо теплова працювала як в базі, так і в балансуюючій групі. І дефіцит зростає. Гостро не вистачатиме балансуюючих та регулюючих потужностей. Тому гідроенергетика має розвиватися, треба мати 15% регулюючих потужностей. Тому ті проекти в нас є, але на сьогодні призупинені, бо в нас пішла стратегія відновлення, і все одночасно ми реалізувати не можемо. По Дністровській ГАЕС треба переглянути технічні рішення, щоб ми захистили те, що у нас вразливе. Все, що можна, потрібно ховати під землею. Переглядаємо також проект Канівської ГАЕС, який був гарний, скляний, а тепер це треба ховати. Станції практично не буде видно. Такий досвід у світі є. І в Південній Кореї, і в Європі.
- Наскільки це здорожчає проекти?
- Буде здорожчання, але не настільки істотне порівняо з тим, що ми втрачаємо. На одній із станцій КРПЕ (комплекскний розподільчий пристрій – ЕР) після обстрілів ми втратили – це $40 млн. Ми маємо говорити одне: РФ від нас нікуди не подінеться, тому не потрібно розраховувати на їх гуманність, лише винятково на себе, щоб бути менш вразливими.
- Але кошти на ці проекти з добудови потужностей ви шукатимете вже після війни?
- Враховуємо низку факторів: що вдасться заробити на паводку, що нам дадуть донори і на що його вистачить, яке рішення буде прийнято по ПСО, як буде закінчуватися війна.
- Проти будівницта тієї ж Канівської ГАЕС активно виступають науковці, вказуючи на археологічну та історико-культурну цінність території.
- Канівська ГАЕС буде. Більш ефектпвного регулятора, ніж ГАЕС, немає. Термін експлуатації станції - 100 років, обладнання – 50 років. Це надійний регулятор: верхнє/нижнє водосховище є – і ти працюєш. Надійний резерв та банк води. Було б недоречно від нього відмовитися. Проект отримав усі необхідні дозволи, по ньому є рішення уряду.
- Але ви ще не отримали кредит?
- Не отримали. Цьому завадила війна. Але ми тримаємо на контролі це питання.
Взагалі я чую багато ідей, наприклад, давайте водосховища спрацюємо. А 70% прісної ми звідки беремо? З Дніпра. Коли міжвідомча комісія проводить засідання, то перше питаня до нас не в тому, скільки ми виробимо е/е, а скільки води можна спрацювати в червні, щоб її вистачило у грудні. Насамперед, це забезпечення водою, тоді - екологічні питання, а тоді вже - енергетика.
На Каховському водосховищі, зазначу, найменшому, вороги відкрили затвори, і всі були в паніці, бо мільйони людей опинилися під загрозою залишитися без води. Я вже не кажу про сільське господарство, яке нам треба відроджувати, про полив. А уявіть, що ми спрацювали всі водосховища... Коли влітку йде 40-70-80 куб. м на секунду, то ви пішки перейдете Дніпро.
- Я правильно розумію, що питання закупівлі електролізера 1 МВт для водню УГЕ поки що зупинило (у вересні-жовтні 2022 року компанія планувала підписати контракт із німецькими компаніями Andritz Hydro та MAN Energy Solutions на постачання електролізера потужністю 1 МВт для виробництва водню – ЕР)?
- Ні, не зупинило. Більше того – буде не 1 МВт, а 3 МВт. Ми ведемо перемовини, договір буде, купуватимемо. Думаю, наприкінці року буде сам електролізер. Не можна під час війни нічого зупиняти. Можна призупинити, та все ж має бути хоч маленька, але течія.
Автор: Ніна Яворська
Джерело: Інтерфакс-Україна
Актуальні новини
- 159