«Канів для мене — це і робота, і життя»: Борис Тертичний, ветеран-енергетик Канівської ГЕС

— Борисе Михайловичу, розкажіть, чому Ви обрали саме Канівську ГЕС?

— Я навчався в Харківському політехнічному інституті, факультет електроенергетики, спеціальність — «електричні станції». Тобто вже тоді було зрозуміло, що буду працювати в енергетиці. А ще, знаєте, як кажуть — «де народився, там і згодився». Мені пощастило повернутися після навчання в рідний край і влаштуватися на Канівську ГЕС. З перших днів відчув: моє місце, мій колектив, моя справа. І ніколи не шкодував про цей вибір.

— Які люди працювали поруч із Вами? Який був колектив?

— На ГЕС випадкових людей не буває. Тут або ти «гориш» своєю справою, або довго не затримаєшся. Це особлива атмосфера — відповідальна, але дуже згуртована. Ми не просто працювали — ми жили разом однією великою енергетичною родиною. Допомагали одне одному в усьому: і на зміні, і в побуті, і у важкі моменти. Разом святкували, їздили на екскурсії, брали участь у суботниках, змаганнях. Такий дух колективу не забувається. Це було щось особливе.

— А як, на Вашу думку, змінювався Канів із початком будівництва ГЕС?

— Канів буквально ожив. Будівництво гідроелектростанції дало місту сильний поштовх — інфраструктурний, економічний, соціальний. Зʼявлялись нові будинки, прокладались вулиці, відкривались школи, магазини, підприємства. Канів почав рости, розвиватися. Із невеличкого містечка він поступово став сучасним районним центром. Люди приїжджали, залишалися тут жити. Коли є робота і перспектива — місто має майбутнє.

— Чи було у Вас якесь особливе місце в Каневі, куди любили повертатися?

— Було. У нашій родині навіть була традиція: кожні вихідні ми водили дітей у кінотеатр, на мультики. А потім у кафе «Сніжинка» — їсти морозиво. Потім — Це були такі прості, але дуже щасливі моменти. І, знаєте, саме з таких дрібниць і складається справжня любов до міста. Коли воно — не просто на мапі, а в серці.

— Сьогодні Ви вже на заслуженому відпочинку. Чи пов’язані Ваші рідні з ГЕС?

— Так, ми справді стали династією гідроенергетиків. Моя дружина також багато років працює на Канівській ГЕС, а також тут працюють наші доньки та зять. Я дуже цим пишаюсь. Це означає, що ми передали дітям не тільки знання, а й любов до професії. А ще — відповідальність і повагу до тієї справи, яку ти робиш.

Пресслужба Укргідроенерго