Тоді потужність першого агрегату становила 18,5 МВт, а позначка у водосховищі склала 83,65 м БС.

Пуск агрегату здійснили черговий  інженер станції Павло Головльов, начальник зміни електротехнічного цеху Іван Синенко, начальникзміни турбінного цеху  Петро Політанський під керівництвом видатного гідроенергетика, а на той час головного інженера Каскаду Київських ГЕС та ГАЕС, Семена Поташника.  

Ця дата стала відправною точкою у історії Канівської ГЕС.

Та щоб дочекатися урочистої миті пуску першого гідроагрегату знадобилося майже 10 років кропіткої праці багатьох колективів будівельників, адже спорудження майбутньої ГЕС ускладнювалось геологічними умовами та відсутністю надійного зв’язку між двома берегами Дніпра. Та немає нічого неможливого для людей відданих своїй справі!

Перші будівельники «Дніпробуду» прибули до Канева взимку - 12 грудня 1962. Вони одразу розпочали будівництво тимчасової автобази, з обох берегів Дніпра встановили ряжі для причалів.

На найближчу станцію з залізничним сполученням прибували перші вагони з вантажами, прокладалась залізнична колія від станції до причалу, було збудовано бетонний завод та промислова база.

І вже за рік у 1963 році на будівництві працювало (одне вже видалив) три земснаряди дільниці «Гідромеханізація» Дніпродзержинського будуправління.

Рік потому, у 1964-му  відбулися підготовчі роботиз укладання бетону в споруду ГЕС. Робота на будівництві буквально кипіла в прямому сенсі слова: працювали екскаватори, бульдозери, автомашини, земснаряди намивали перемички, котрі огороджували котлован ГЕС. І вже на початку квітня 1964 року було подано напругу 110 кВ на об’єкти будівництва Канівської ГЕС.

У листопаді 1965 року у  котлован було закладено перші кубометри бетону. 

А вже 4 листопада 1972 року відбулася довгоочікувана мить урочистого пуску першого гідроагрегату Канівської ГЕС.