Мама – це цілий всесвіт для кожної людини. Мама – це перші обійми, перша посмішка, перші кроки, перші зліти і перші падіння. Мама – це людина, яка знає відповіді на тисячі питань «А чому?» в дитинстві. Мама завжди підтримає та дасть пораду. Навіть у найскрутнішу хвилину вона поряд, якщо не фізично, то завжди у серці кожної людини.
До Дня матері, який в Україні відзначається щороку у другу неділю травня, ми підготували маленькі розповіді наших колег про своїх мам.
Тетяна Набок: «Для мене мама – це тепло, турбота та багато повчань, але усі вони хороші. Коли думаю про маму, то часто згадую нашу подорож 2003 року і те, як я вперше побачила, як розводяться мости. Це було надзвичайне і захоплююче видовище!»
Олена Пригунова: «Для мене мама найдорожча людина у світі, якій я можу довірити усі мої думки та переживання. Коли в мене на світ з’являлися мої діточки, саме вона була поруч у найважливіші та найбільш хвилюючі миті мого життя. Де б я не знаходилась вона завжди поруч зі мною - у моєму серці.
Серед найяскравіших спогадів дитинства пам’ятаю як ми з мамою відпочивали Товтрах. Ми полюбляли гуляти по лісу. Якось, на черговій прогулянці, ми наштовхнулись на надзвичайну скульптуру. Це була мама олениця з маленьким оленятком. Тоді мене дуже вразила скульптура. В ній було поєднання тепла, тендітності та любові матері до свого маляти. Я надовго запам’ятала атмосферність того місця».
Валерій Ткачук: «Мама для мене надзвичайно дорога, адже вона дала мені шлях у цей світ. У дитинстві вона часто сварила мене за те, що я грався з сірниками. А ще колись вона побачила як ми з братом вперше спробували палити. Тоді вона провела дуже серйозну виховну роботу. Мне вже 42 роки, проте досі з того часу я не палю!»
Марія Арістова: «Для мене мама це… мама. Ми з нею дуже близькі і багато часу проводимо разом. Цікавий факт: з мамою ми народилися в один день. Проте не дивлячись на це – ми абсолютно різні: з різними смаками і захопленнями. Але об’єднує нас дві речі – ми обидві працюємо в гідроенергетиці, а ще дуже полюбляємо подорожувати та відвідувати цікаві місця.
Одним із найяскравіших спогадів дитинства є наше сходження на Говерлу. Тоді я була ще зовсім маленькою. Підйом був досить довгий, проте дуже цікавий. Пам’ятаю велике каміння покрите мохом, ящірок, що перебігали стежки під час сходження, поля з рододендрону, який занесений до Червоної книги… А от спуск з гори був достатньо швидким. І ось у підніжжя гори ми вирішили відпочити на полі. Тоді було літо, росло дуже багато чорниць і уся наша туристична група пішла їх збирати. В пошуках найбільшої ягоди ми не помітили як заблукали. Ми потрапили у густий ліс. Тоді зв'язок у тих місцинах не ловив. У пошуках вірного шляху ми зайшли у глиб лісу. Вже вечоріло і мені, маленькій дівчинці, було доволі страшно. Проте мама мене заспокоювала і не давала панікувати. Після кількох годин блукання ми почули голоси. Це були рятувальники. Для нас з мамою зібрали цілу пошукову групу! На щастя все завершилось добре. Дорогою додому рятувальники розповідали смішні випадки з їх досвіду. Пам’ятаю ми тоді з мамою насміялися. Тож ніколи не знаєш у яку історію потрапиш з мамою, проте у нас це завжди дуже весело!»
Альона Коваль: «Мама для мене – це символ безмежної любові! Вона єдина, кому можна відкритись у всьому, довіритись, її я по-справжньому люблю і любитиму все життя. Рідних братів чи сестер я не маю, тому вся мамина любов тільки для мене. Саме тому я думаю ми з нею дуже близькі і вона для мене не тільки мама, а й найближча подруга!»
Сергій Довгодько: «Пам’ятаю з дитинства, моя мама багато працювала. Тому я завжди чекав її з роботи. Коли вона приходила додому я дуже радів, адже вона завжди приносила мені щось смачненьке».
Мами… вони такі різні, але усіх їх об’єднує – любов. День матері – це найкраща можливість нагадати найріднішим, як сильно ми їх любимо і цінуємо її. Тож у цей день, де б ви не були – знайдіть хоча б кілька хвилин для мами та скажіть їй найтепліші слова «Я тебе люблю».
Пресслужба Укргідроенерго
- 2062
