«Кожне 24 серпня для мене – це завжди щось більше, ніж просто день народження. Це відчуття причетності до долі країни, до її боротьби і перемог, – розповідає Олександр.
Життя чоловіка тісно переплетене зі службою та відповідальністю. 21 рік він віддав службі в органах внутрішніх справ, а згодом обрав службу охорони. Урочисті серпневі дні не раз випадали на час несення служби – і тоді власне свято зливалося з гордістю за країну та її людей.
«Так, історія нашої держави не раз була трагічною. Але відчуття, що ми захищаємо мрію мільйонів українців, хвилює і сьогодні. Особливо, коли звучить Гімн під час хвилини мовчання за загиблими воїнами… Це пронизує до глибини душі, – ділиться він. – А водночас я вдячний тим, хто тримає небо і землю, бо саме завдяки їм маю щастя бачити, як майорить наш прапор над станцією, у містах і селах, навіть на автівках.
Незалежність дається нелегко – з болем і втратами. Але разом із нею ми отримуємо віру у щасливу долю для майбутніх поколінь.
Особливо зворушливо Олександр згадує історію кількарічної давнини, коли весь колектив Дністровської ГАЕС об’єднався, щоб допомогти врятувати його онука Максимка після раптової трагедії. Для нього це стало доказом, що справжня сила – у людяності та взаємній підтримці.
Сьогодні, у непростий час війни, він закликає кожного не залишатися осторонь: «Ми живемо в більш-менш спокійному регіоні, і за це повинні щодня дякувати нашим захисникам. Наш обов’язок – чесно працювати на своєму місці, допомагати донатами й конкретними справами».
Пресслужба Дністровської ГАЕС
- 38