«Що б не згадувала і де б не була, – зізнається Марія Василівна, – а думки та мрії – як і у кожного: дочекатися нашої Перемоги, бо надто вже зболена душа!»

Неабияк зранив її страшний останній день жовтня минулого року, адже ворожа нечисть не просто пошкодила об’єкти станції, а влучила у кожнісінький спомин про чудовий колектив, про особливий вир цифр, за якими завжди стояли люди, що творили історію Дністровської ГАЕС.

Марія Василівна дякує долі за те, що не зраджувала особливій мудрості, якою залюбки ділиться з іншими: попри все залишатися людиною. Напевне, тому стільки і досі привітних «Добридень!» від колег щемно зігрівають її при зустрічах. Прикметно, що саме бухгалтерії на трудових стежках жінки могло і не бути, оскільки з дитинства батьків арифмометр, що скреготав на всю хату, коли він нараховував зарплату, часто відлунював у голові дівчини твердим переконанням: «Я ніколи не буду бухгалтером!» Та у Бога, як то кажуть, на кожного з нас свої плани.

Тому, радо давши дорогу молодим і натхненним, а сьогодні це – Еліна Юріївна Дунаєвська, головний бухгалтер філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», Марія Василівна, член громадської організації ветеранів праці енергетики філії залюбки господарює на дачі, тішиться своїми дітьми та онуками, спілкується з подругами і, звичайно ж, з нетерпінням чекає найбажаніших новин: миру і Перемоги! 

Пресслужба Дністровської ГАЕС