Ідея психологічно підтримувати співробітників з'явилась ще в 2019 році. Гендиректор Ігор Сирота запропонував департаменту з управління персоналом та соціальної політики організувати психологічну підтримку працівників компанії. На початку було створено пілотний проєкт підтримки працівників воєнізованої охорони Київських ГЕС і ГАЕС та Канівської ГЕС. Метою проєкту було виявлення, попередження та корекція професійного вигорання працівників підрозділів ВВО Київських ГЕС і ГАЕС та Канівської ГЕС. До проєкту долучились 132 людини. За півроку провели 24 групові заняття та 84 індивідуальних консультації. Всі залучені сприйняли ідею на "Ура!". Сформувалася команда психологів. Продовжувалася рутинна робота, навчання та планування подальших проєктів підтримки колективу...

А потім настало 24 лютого… До страшних подій психологічно ніхто не був готовим. Люди були розгубленими, звичайні телефонні розмови самі собою ставали розмовами підтримки. І так виникла ідея долучити психологів до підтримки колективу та громади через корпоративні групи та сторінки в соціальних мережах, а також запропонувати індивідуальну психологічну підтримку у формі онлайн-консультацій для працівників компанії та їх родин.

«До страшних подій психологічно ніхто не був готовим. Люди були розгубленими, звичайні телефонні розмови самі собою ставали розмовами підтримки. І так виникла ідея долучити психологів до підтримки колективу та громади через корпоративні групи та сторінки в соціальних мережах, а також запропонувати індивідуальну психологічну підтримку у формі онлайн-консультацій для працівників компанії та їх родин», - розповідає Тетяна, психологиня апарату управління компанії.

У воєнній практиці наших психологів сформувались особливі запити, з якими найчастіше звертаються люди.
"Це  стани, пов'язані з переживанням втрати стабільного, зрозумілого життя, необхідність залишити домівки, почуття провини, панічні атаки, емоційне та фізичне виснаження, неможливість "переварити" ті емоції та почуття, що нахлинули, втрата інтересу до життя, пошук способів справлятися з різними ситуаціями - тривалий час у бомбосховищі, звуки сирени, обстріли, окупація, евакуація, підтримка тих, чиї близькі у ЗСУ та ТРО, і власне, підтримка самих наших військових", - розповідає психологиня Укргідроенерго Мирослава.

В такі складні часи часом найважливіше, що потрібно людям - це підтримка та можливість проговорити свої почуття.

"Ми продовжуємо надавати індивідуальні консультації та проводити підтримуючі психологічні сесії онлайн та, за бажанням, приєднувати до психотерапевтичних груп, де збираються люди з подібними запитами, і в яких комусь легше проживати свою історію, ніж на індивідуальних зустрічах. За потреби, ми рекомендуємо вузьких спеціалістів - психіатрів, психотерапевтів, які допомагають із медикаментозною корекцією. Крім того, при необхідності та за бажанням, ми рекомендуємо спеціалістів з сімейної або дитячої психотерапії",  - каже психологиня компанії Валентина.

За майже три місяці війни співробітники  більш-менш адаптувалися до нових умов. Люди, які виїхали в більш безпечні регіони, легше адаптувалися та продовжують жити і працювати. Ті,  хто нарешті вийшов з під окупації, поступово відновлюються та знаходять нові опори для повернення до умовно нормального життя.

«Пам’ятаю саме перше звернення, було від колеги щодо дитини: «Як себе вести з дитиною в умовах війни? Що можна робити, що ні?» Це був початок березня, коли в Київській області йшли запеклі бої і сім’я знаходилась поблизу лінії фронту. У голосі відчувалася тривога. Коли вона це все розповідала, відповідала на мої уточнюючі запитання, вона ніби дивилася зі сторони на свою ситуацію і в результаті, зрозуміла, що чинила інтуїтивно вірно. В кінці розмови відчувалося полегшення в голосі. Тому, іноді для того, щоб знизити рівень тривожності, достатньо поговорити те, що хвилює», - продовжує Валентина.

«Мені згадується одне із звернень, коли з молодою жінкою, після пережитих обстрілів, вперше сталася панічна атака і в момент цього нападу у неї дійсно було відчуття, що вона помирає, а поряд лише дитина молодшого шкільного віку і більше нікого з дорослих. Вона дуже злякалася за дитину та свою адекватність. Сумнівалася, що сама зможе з нього вийти. В момент піку нападу вона подзвонила і ми разом проживали все, що вона відчувала, повільно повертаючи її до нормально стану. Після того, ми постійно підтримували зв'язок, щоб колега розуміла, що вона не сама і має підтримку та опору», - підхоплює Мирослава.

В  умовах воєнного стану, команді психологів допомагають протоколи ізраїльських колег. Міжнародна спільнота психологів, з перших днів війни, організовувала професійні онлайн-тренінги, вебінари, лекції для українських колег, де ділилася методиками та інструментами роботи в кризисному консультуванні. Крім того,  фахівці постійно навчаються та підвищують свою кваліфікацію.

Пресслужба Укргідроенерго