Все буде Україна!

Рятівна гідроенергетика

Рятівна гідроенергетика

04-10-2022
Перші спроби приборкати воду датовані 206 р. до н. е. – 9 р. н. е., у часи правління династії Хань (Китай): відбійні молотки, що використовувались для обробки зерна, розбивання руди та виробництва паперу працювали за допомогою водяного колеса. У 1771 році англієць Річард Аркрайт збудував водяний млин "Кромфорд", за допомогою якого обробляв бавовну. Його винахід став першою у світі фабричною системою заснованою на принципах гідроенергетики.

Першу гідроелектростанцію придумали під час рибалки рівно 140 років тому. А натхненником став Едісон

Перший у світі гідроелектричний проєкт – першу ГЕС було введено в експлуатацію 30 вересня 1882 року. Проєкт ГЕС, що згодом отримала назву "Appleton Edison Light Company", ініціював власник паперової фабрики "Appleton Paper and Pulp Company" та власник "Appleton Gas Light Co" Х. Дж. Роджерс, якого надихнули плани Томаса Едісона з будівництва станції з виробництва електроенергії в Нью-Йорку.

Якось під час риболовлі друг Дж. Роджерса Е. Джейкобс, котрий працював у компанії "Western Edison Light Company" у Чикаго, розповів йому про плани Томаса Едісона щодо будівництва парової електростанції в Нью-Йорку. Дізнавшись про досягнення Едісона в галузі технології електричного освітлення та електричних генераторів, Роджерс "загорівся" ідеєю створити першу гідроелектростанцію. З цією метою 25 травня 1882 року була заснована компанія "Appleton Edison Electric Light Company".

Крутий рельєф річки Фокс став ідеальною місциною для появи першого у світі об’єкту гідроенергетики. На Нижньому Фоксі протягом майже 40 миль річка падає приблизно на 170 футів - майже як висота Ніагарського водоспаду, створюючи потужне джерело енергії. Генератор повинен був працювати при напрузі 110 вольт і рухатися через шестерні та ремені водяним колесом під десятифутовим падінням води на відміну від нью-йоркської електростанції Едісона, яка використовувала енергію пари для запуску своїх генераторів. Коли ГЕС запрацювала, то почала виробляти електроенергії достатньо для того щоб забезпечити електрикою будинок Роджерса, фабрику та будинки сусідів.

За даними Американського товариства інженерів-механіків, ГЕС "Appleton Paper and Pulp Company" вважається: "першою центральною гідроелектростанцією, яка обслуговує систему приватних та комерційних клієнтів у Північній Америці". Це Національна історична пам'ятка машинобудування та Національна історична пам'ятка цивільного будівництва США.

Звісно, сучасні гідроелектростанції виробляють набагато більше електроенергії, але на той час будівництво та запуск ГЕС "Appleton Paper and Pulp Company" зробили річку Фокс великим промисловим центром Вісконсіна та справила величезний вплив на промисловість США, адже електроенергія, яку давали такі малі електростанції, спонукала до промислового буму по всій країні.

Лише через 22 роки була збудована перша "електрична машинарка" в Україні. Варвару Ханенко надихав уманський парк

З енциклопедичних джерел відомо, що першою ГЕС яка була побудована на теренах України є Бучацька ГЕС ім. Г. Петровського у Буцькому каньйоні на річці Гірський Тікич (Черкащина), яку збудували у 1927-1929 роках. А найбільшою та найпотужнішою ГЕС в Україні є ДніпроГЕС, що була запущена в експлуатацію у 1939 році. Проте, на думку фастівського історика, члена Національної спілки краєзнавців України та директора фастівського громадського музею-вагону "Музей на колесах" Едуарда Мондзелевського, перша ГЕС в Україні була побудована ще у 1904 році.

Гідроелектростанція або так звана "електрична машинарка" була побудована у 1904 році в селі Оленівка на Фастівщині у маєтку Варвари Ханенко. Саме Варвара Ніколівна Ханенко (до шлюбу Терещенко), відома українська подвижниця-меценатка та колекціонерка, ініціювала будівництво міні-ГЕС на території свого маєтку на стугнівських ставках. Геленівку (Оленівку), батько подарував доньці після весілля, подружжя Ханенків перетворило її на свою резиденцію, а Варвара Ніколівна опікувалась та закладала за зразком Умані один з найкрасивіших природних парків зі ставками та екзотичними рослинами навколо будинку.

Задля того щоб забезпечити правильний водорозділ між озерами, забезпечити освітлення для парку та агрошколи з художніми і ремісничими майстернями, Варвара Ханенко запросила майстрів і почала будівництво "електромашинарки" на пагорбі біля першого з озер парку. Про рівень піднесення Оленівки при Ханенках свідчить те, що в селі були не тільки загальна школа, агрошкола та реміснича школа, також існували майстерні ткацького ремесла та столярства, загальна сільська бібліотека, льодівня та навіть майстерня з ремонту годинників.

За архівними історичними свідченнями до 1917 року оленівська міні-ГЕС справно освітлювала центральні вулиці села та навіть будинки мешканців, але після приходу пролетаріїв і парк і маєток були пограбовані та розгромлені. Машинарка ж так сяк попрацювала ще до 30-х років ХХ ст. І якщо ви раптом будете у тих краях, то можете на власні очі побачити залишки башти гідроелектростанції, що виринають із заростів.

Пізніше на Фастівщині побудували Волицьку, Пилипівську та Дідівщинську ГЕС, однак починалось все з Оленівської "електромашинарки".

Цікаво, що за свідченнями краєзнавця Едуарда Мондзелевського, більшовицький "діяч" Григорій Петровський на честь якого було названо Бучанську ГЕС, згодом привласнив собі під дачу один з будинків на території маєтку Варвари Ханенко і простому люду до тієї дачі було - зась!

8% рятівної електрики. Як українська гідроенергетика врятувала енергосистему під час війни

Гідроенергетика в Україні у мирний час виробляє близько 8% електрики. Але головне – не обсяг. Вона забезпечує аварійний резерв, допоміжні послуги і послуги балансування, нагально потрібні енергосистемі. Адже на відміну від АЕС потужність гідроагрегатів можна змінювати практично миттєво, якщо змінюється споживання електроенергії. А ще гідроенергетика допомагає державі стримувати ціни на електроенергію для населення через механізм ПСО.

Звісно, всі ГЕС є стратегічними об'єктами. У перші дні масштабної агресії росії окупанти захопили Каховську ГЕС та намагалися захопити Київську. Каховська ГЕС була окупована на другий день, 25 лютого. Як розповідає генеральний директор ПрАТ "Укргідроенерго" Ігорь Сирота, весь персонал був виведений за межі станції, але директору і головному інженеру вдалося переконати окупантів допустити на роботу оперативний персонал, який управляє агрегатами.

"Вдалося пояснити, що коли йде паводок, потрібно спрацьовувати воду, щоб не накопичувалося водосховище і щоб не сталося прориву дамби чи інших аварій. Тому персонал залишився. Він виконує всі наші завдання. Чисто технічно ми ГЕС управляємо, але фізично не можемо. І ми втратили на Каховці один агрегат. Про те, як і чому це сталося, ми розкажемо більш детально після війни", - зазначає Ігор Сирота.

Більш того, 25 січня 2022 року, коли аварійно зупинився 3-й енергоблок Південноукраїнської АЕС, а після цього було відключено 1-й енергоблок Хмельницької АЕС, саме гідрогенерація, як основна балансуюча потужність в Об’єднаній енергетичній системі України, першою прийняла на себе значне навантаження та оперативно "прикрила" вибулі атомні енергоблоки. Того дня гідрооб'єкти України збільшили виробництво у 3,6 разів!

Та і пізніше, коли росіяни обстрілювали Запорізьку АЕС і довелося відключати блоки, для збалансування енергосистеми були залучені всі ГЕС і ГАЕС. Наприклад, Дністровська ГАЕС несла повне навантаження одразу трьома гідроагрегатами і саме вона покривала майже весь дефіцит електроенергії в системі, виробивши за добу 8,5 млн кВт- год.

А ще ГЕС разом з атомкою та ВДЕ допомагають Україні утримувати низьковуглезевим енергетичний мікс. Примудрюються експортувати електроенергію, заробляючи для України валюту, а для себе обігові коши на зарплати та ремонти, адже на енергоринку зараз чергова криза неплатежів.

Але починалося все, як пам'ятаємо, з прекрасного - з бажання Віри Ханенко зробити парк не гірший за Уманський.

Джерело:  Ipress.ua

Поділитися: