Співробітники Каховської ГЕС взяли участь в  урочистостях з нагоди ювілею великого митця. Гідроенергетики відвідали показ кінострічки  "Поема про море".

Олександр Довженко – геніальний український кінорежисер, видатний письменник і публіцист, класик світового кінематографа, ім’я якого тісно пов’язане з будівництвом Каховської ГЕС та міста Нова Каховка.

На будівництво станції він приїхав на схилі років, вже визнаним майстром. Далеко позаду були босоноге дитинство над чарівною Десною, романтична юність, навчання в Глухівському вчительському інституті, викладацька робота в Житомирі, вир революції і громадянської війни, дипломатична служба в Польщі і Німеччині, робота в драмтеатрі та  газеті  в  Харкові.

На будівництві Каховської ГЕС Довженко відпочивав душею.

Він не був стороннім спостерігачем, а вивчав життя будівельників. Жив з серед них, активно вирішував різні питання, бував на робітничих, партійних та комсомольських зборах, в гуртожитках, на будівельних майданчиках. Був добре знайомий та постійно спілкувався з керівниками «Дніпробуду» Андріановим, Непорожнім, Дружиніним. Сергій Андріанов, начальник будівництва Каховської ГЕС, згадував:

«Довженко місяцями жив з дніпробудівцями. На будівництві греблі й на заплавах Дніпра, в каменоломнях і на будовах нового міста – всюди можна було бачити його зібраного, дбайливого, доскіпливого. Згодом будівельники так звикли до нього, так його полюбили, що, коли він довго не з'являвся, запитували: «А де це наш Довженко?». Справді, він тут був наш, свій. Щодня ранком виходив, ніби на свою дільницю справжній виконроб».

Перебування у Новій Каховці надихнуло Олександра Довженка до написання кіносценарію «Поема про море», в якому митець прагнув відтворити історію українського народу на фоні грандіозних будівництв держави. Саме у цьому сонячному місті Довженко активно спілкувався з будівельниками ГЕС, проводив кінопроби акторів. Краса таврійського краю полонила кіномайстра, який у своєму щоденнику зізнавався:

«Я люблю Нову Каховку. Люблю Дніпро – велику річку мого народу, чисте ласкаве повітря, ясне небо і широту у всьому. І стриманість в пейзажі, і величавий спокій. І ніде мені не хотілося би так жити, як тут, на чудесному березі, ніде і ніколи я не пройнявся так любов'ю до людей, як тут. Каховка, де колись, у минулому столітті, батракував ще молодий мій батько, стала Батьківщиною мого серця, вітчизною найдорожчих моїх почуттів».

Довженко вніс чимало пропозицій щодо історико–художнього оформлення Каховського водосховища та міста Нова Каховка.

Помер О. Довженко глибокої осені 1956 року. Символічно, що на той час на повну потужність вже працювала Каховська ГЕС, а місто його любові, «вітчизна найдорожчих його відчуттів», виходило на новий етап свого розвитку.

Нова Каховка зберігає добру пам’ять про талановитого митця. Його ім’ям названі вулиця і школа, а у вересні 2012 року, на крутому березі Дніпра урочисто відкрито пам’ятник Довженку, як данина пам’яті новокаховчан.

Прес-служба Укргідроенерго