Через її диспетчерський пункт щодня проходить весь транспортний потік станції — від спецтехніки до легкових авто, автобусів і вантажівок. Вона знає, хто куди їде, коли повернеться, і де саме зараз перебуває кожна машина.
Її день розпочинається з дзвінків і заявок, а закінчується тоді, коли остання машина повертається в гараж. Контроль руху, коригування маршрутів, звітність, обробка заявок і виробничих планів — усе це в її руках. І так уже 19 років. За цей час Станіслава Володимирівна бачила чимало — сильні морози, заметілі, дощі, ожеледицю, аварії, тривоги. Але на її робочому місці завжди горить світло — бо вона на посту.
Перед виїздом із гаража висить табличка-застереження. Для неї це не просто знак — це щоденне нагадування: хтось має тримати все під контролем.
«24 лютого 2022 року я, як і всі, прокинулась від вибухів. Але просто зібралась і поїхала на роботу. Бо як інакше? Тут моє місце», — згадує Станіслава.
Вона усміхається, коли чує питання про те, як їй вдається «керувати таким великим автопарком»:
«Я не керівник, я диспетчер», - жартує. Але саме без неї цей злагоджений механізм не зрушив би з місця.
Для неї важлива не тільки техніка, а й люди поруч:
«У нас чудовий, дружній колектив. Ми всі як одна сім’я. І це, мабуть, головна причина, чому я ніколи навіть не думала про іншу роботу».
Пресслужба Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС
- 55