ДО ДНЯ ЕНЕРГЕТИКА

Народилась пані Ярослава 1 червня в м. Бурштин Івано-Франківської області.

У грудні 1973 році, за направленням Львівського політехнічного інституту, почала трудову діяльність старшим електромонтером. Згодом переїхала до міста Нова Каховка, і відтоді, саме на Каховській ГЕС, починається кар’єра пані Ярослави в галузі гідроенергетики з посади чергового інженера гідроелектростанції.

Вже за три роки,  у 1976 році, Ярослава Михайлівна показала себе як гарний спеціаліст і була переведена начальником зміни гідроелектростанції. На цій посаді пропрацювала до виходу на пенсію у 2005 році. За 31 рік роботи на ГЕС досконало вивчила складне обладнання, здійснювала його оперативне обслуговування і неодноразово своєчасно виявляла дефекти. Під час проведення першої черги реконструкції обладнання, пані Ярослава висунула ряд організаційних та технічних пропозицій, які сприяли надійності та стабільності роботи ГЕС, були направлені на безпечність експлуатації обладнання та поліпшення умов праці.

Ярославу Михайлівну працівники згадують, як технічно грамотного інженера, доброго організатора виробництва, вимогливого і чутливого керівника.

За зразкове ставлення до праці, чесність та людяність, пані Ярославу й досі щиро поважають в колективі, вона багаторазово заохочувалась в наказах по компанії «Укргідроенерго» та на Каховській ГЕС, а у 2005 році нагороджена знаком «Відмінник енергетики».

Цікаво:

Саме у Новій Каховці Ярослава зустріла свого чоловіка ‒ Сергія Бородаєнка і народила двох дітей. На даний час діти Ярослави Михайлівни – Олена та Олександр продовжують справу життя своїх батьків, працюючи на Каховській ГЕС.

Спадкоємність поколінь в енергетиці виховує кваліфікованих фахівців!