Едуард працював в електроцеху на Дністровській ГАЕС. Чоловік із перших днів війни став на захист Батьківщини у лавах тероборони столиці. Військовим медиком продовжив виконувати свій обов’язок перед Україною, щойно повернувся із закордонних потужних військових навчань, де 19 липня відзначив своє 45-річчя…

— Він був чудовим поетом, бардом, художником. Творча та неординарна особистість, захоплювався роботами Ніцше. Шукав розуміння будови Всесвіту через гармонійність почуттів та енергії. Вірив завжди в те, що в кожного є своя особиста місія. Любив природу, марив морем. Останні його слова: «Я шкодую тільки про одне, що не пішов у лави ЗСУ 2014 року, тепер мені соромно перед пацанами, — згадує сестра Крістіна, інженер Дністровської ГАЕС, — мала, все буде добре, ти ж мені віриш?»

Щирі співчуття родині Героя. Вічна пам’ять Едуарду.