Історія поєднання жовтого та синього кольорів має прадавнє коріння: у часи Київської Русі такі кольори зображали в символіці українських населених пунктів, за часів козацтва жовто-синю колористику використовували на полкових і сотенних знаменах. Під час хвилі європейських революцій 1848 року синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.

Крізь століття український прапор уособлював і продовжує уособлювати прагнення українців бути незалежними й вільними.

Український двоколор став і символом української енергонезалежності. Для енергетиків він символізує незламність та стійкість. Нині прапор є майже в кожному куточку: на пульті керування, де начальники зміни слідкують за показниками роботи станцій, у кабіні кранівника, що здійснює перенесення важливих елементів обладнання, у машинній залі, де під гул агрегатів генерується енергія, на ремонтних майданчиках, де інженери збирають та розбирають обладнання, або ж у побутових приміщеннях, де турбіністи, електромонтери, слюсарі відпочивають між змінами.

Попри численні обстріли та руйнування український стяг продовжує майоріти над ГЕС та ГАЕС. І навіть над Каховською ГЕС він досі майоріє у серцях гідроенергетиків. Кожен вірить у перемогу і знає, що настане час й Каховську ГЕС буде відбудовано, кожну пошкоджену станцію відновлено і над ними розвиватиметься жовто-синій стяг незламності!