Все буде Україна!

Запоріжжя - самобутня історична колиска та гідроенергетичний форпост

Запоріжжя - самобутня історична колиска та гідроенергетичний форпост

14-10-2021
«Козацька столиця України» - так ми звикли називати Запоріжжя, адже на його території упродовж декількох століть розташовувалась головна військова база українських козаків - Запорізька Січ. Також тут знаходилась переправа, якою користувалися давні скіфи, половці, турецькі воїни. Втім окрім героїчної минувшини та славетних традицій Запоріжжя славиться хрестоматійною візитівкою – флагманом української гідроенергетики – Дніпровською ГЕС.

Унікальне місто з багатовіковою історією свій день народження традиційно відзначає 14 жовтня – на свято Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та  Дня захисника й захисниць України. Про минуле й сьогодення історичного, культурного й індустріального  центру країни – в нашому матеріалі.

Як місто отримало нинішнє ім’я

Землі за Дніпровськими порогами довгий час належали волелюбному козацтву, яке у XVI столітті заснувало тут Запорізьку Січ - вільну козацьку республіку. Січові ворота, Совутина скеля, урочище Сагайдачного є свідками воїнської слави запоріжців. 

Перед ліквідацією Запорізької Січі у 1775 році, в районі Хортиці виникло поселення, назване Олександрівським форштадтом, в якому стали селитися вільні козаки. Військове поселення поступово розросталося. Місцеві мешканці займалися землеробством, скотарством, рибальством. Розвивалися ремесла і торгівля і з часом Олександрівська фортеця переросла  у місто Олександрівськ, який став центром торгівлі за дніпровськими порогами.

Наразі в науковому середовищі досі точаться дискусії щодо того, яку дату вважати датою заснування міста. Одна частина істориків схиляється до думки, що відлік історії Запоріжжя варто вести саме від  1770 року, коли під керівництвом військових інженерів та підполковника Фредерздорфа було розпочате будівництво Олександрівської фортеці та форштадту на правому березі річки Мокрої Московки.

Інша частина науковців схильна вважати, що історія міста почалася ще у 952 року, аргументуючи свою позицію  трактатом візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного «Про управління імперією», де є перша письмова згадка про існування городища на обох берегах Дніпра і острові Хортиця. 

У 1806 році  місту було надано статус повітового. На початку ХХ ст. в Олександрівську проживало близько 20 тис. осіб. У 1921 році місто стало губернським центром. Того ж року губернія стала називатися Запорізькою, а місто перейменували на Запоріжжя.

З 1927 року у Запоріжжі починається масштабне будівництво – тут споруджується гідроелектростанція, яка згодом стане символом індустріалізації. В результаті будівництва ДніпроГЕСу на Дніпрі були ліквідовані природні пороги, після чого головна водна артерія України значно змінилася.

Цікаво, що до проєктування станції долучилися не лише вітчизняні фахівці, а й іноземці. Саме голові відомої на той час у всьому світі американської організації з проєктування та будівництва гідроелектростанцій, Х’ю Куперу (H.L.Cooper & Co), ми завдячуємо тим, що гребля має форму підкови. Також американський інженер наполіг, щоб греблю будували не з буту, а з бетону, з трикамерним шлюзом замість чотирикамерного.

ДніпроГЕС – енергетична окраса та візитівка Запоріжжя

Будівництво Дніпровської ГЕС тривало з 1927 по 1939 рр. В січні 1939 року з пуском останнього, дев’ятого гідроагрегату станція досягла своєї проєктної потужності – 560 тис. кВт. 

Для країни, яка пережила Першу світову та багаторічну громадянську війни, зведення такого масштабного об'єкту можна було порівняти з будівництвом єгипетських пірамід, адже будівництво вимагало величезної кількості матеріальних та людських ресурсів. Для реалізації проєкту була потрібна серйозна механізація і організація цілої низки допоміжних виробництв. На місці працювали механічні майстерні, лісопильня, завод із виробництва бетону, компресорні станції, було транспортне господарство. Під час будівництва прокладались залізничні шляхи до греблі та нових мостів.

З травня 1933 року по червень 1941 року ДніпроГЕС виробила понад 16 млрд. кВт-год електроенергії, завдяки чому країна заощадила більше 10 млн. тон палива.

18 серпня 1941 року до станції наблизилася лінія фронту. Мостом, який пролягав через Дніпро гітлерівські танки увірвалися на  Хортицю й почали обстрілювати місто. Увечері замінована переправа з Хортиці на лівий берег вибухнула від прямого потрапляння снаряду. Для ворога залишався єдиний шлях на Запоріжжя – гребля ДніпроГЕС. Надвечір бійці 247-ї стрілецької дивізії відбивали атаки на ДніпроГЕС з правобережжя, проте, коли ворожа танкова колона наблизилась до станції, за наказом представників Генштабу генератори було переведено в режим короткого замикання при виведених захистах, а кілька биків греблі підірвано. 30-метрова хвиля змила ворожі підрозділи. Разом з тим, постраждало місцеве населення та радянські військові формування.

Під час окупації до Запоріжжя з Німеччини прибули інженери, які мали майже всю технічну документацію ДніпроГЕС. Фашистському режиму за два роки його панування так і не вдалося повністю пустити станцію в дію – у німців вийшло запустити тільки два генератори, які не могли працювати на повну потужність через низькій напір, який був наслідком пошкодження греблі.

Відступаючи наприкінці 1943 року, німці підірвали машинну залу, пульт управління, все електрогосподарство та аванкамерний міст, але повністю знищити греблю їм не вдалося.

Відбудова ДніпроГЕСу розпочалася в 1944 році та тривала по 1950 рік. У 1950 році було введено в експлуатацію останній гідроагрегат і Дніпровська ГЕС досягла проєктної потужності – 650,6 тис. кВт. Відроджений ДніпроГЕС щороку постачав споживачам 3,5 млрд. кВт-год електроенергії, залишаючись найпотужнішою гідроелектростанцією Європи до 1956 року. 

ДніпроГЕС

Прагнення підвищити ефективність використання гідроенергоресурсів Дніпра і зростання дефіциту пікової потужності викликали необхідність розширення Дніпровської ГЕС та будівництва Дніпровської ГЕС-2.   У 1974 році були введені в експлуатацію перші три гідроагрегати другої черги ДніпроГЕС, а у 1980 році, з введенням в експлуатацію останнього, восьмого гідроагрегату, Дніпровська ГЕС-2 вийшла на проєктну потужність.

ДніпроГЕС2

За роки експлуатації обладнання, встановлене на Дніпровській ГЕС, морально та фізично застаріло, у зв’язку з чим було прийнято рішення про проведення його реконструкції. Перший етап реконструкції стартував у 1996 році і проводився за рахунок кредитних коштів Світового Банку Реконструкції та Розвитку, гранту Швейцарського уряду та власних коштів. У 2007 році на станції розпочато другий етап реконструкції.

Попри свою багату історію ДніпроГЕС і у 2021 році залишається флагманом української гідроенергетики та продовжує дарувати світло, тепло і затишок людям. Станція живе сучасним життям, рухаючись у ногу з часом та реагуючи на виклики сьогодення.

Цікаві факти про ДніпроГЕС

- Висота греблі ДніпроГЕС складає 60 метрів. Після її будівництва рівень води в Дніпрі піднявся на 37,5 метрів.  

- Площа Дніпровського водосховища – 410 км ².

- На Дніпробуді працювало понад 20 тис. чоловік 80 національностей.

- Дніпровська ГЕС – єдина гідроелектростанція в Україні, збудована в центрі міста.

- Гребля ДніпроГЕС має 760 метрів у довжину і 62 метри у висоту.

- У Запоріжжі існує будинок, який повторює форму ДніпроГЕСу. Згідно з легендою він має такий вигляд, щоб у випадку бомбардування існувала імовірність, що в погану погоду помилково ціллю стане не електростанція, а цей будинок.

Пресслужба Дніпровської ГЕС

Читайте також: 

На ДніпроГЕС обговорили перспективи комплексної реконструкції споруди

Реконструкція ДніпроГЕСу – пріоритетне завдання Укргідроенерго

На ДніпроГЕС виконуються роботи з перенесення робочого колеса до проточної частини гідроагрегату №3

 

Поділитися: