У 2019 році виплати за "зеленими тарифами" сягнули 18 млрд грн, у 2020-му вони зростуть до 42,5 млрд грн за 15 млрд кВт-год. електроенергії. У Міністерстві енергетики та захисту довкілля заявили, що дефіцит коштів на дотацію виробникам зеленої електроенергії може становити 13 — 17 млрд грн.

Видання «Експрес» поговорило з головою правління Української вітроенергетичної асоціації Андрієм Конеченковим та експерткою із енергетичних питань Марією Яковлєвою та дізналося які загрози для країни несе стрімкий розвиток відновлюваної енергетики.

— Скільки зелених потужностей ввели в експлуатацію минулого року?

А. Конеченков:

— Загальна потужність сектору відновлюваної енергетики зросла на рекордні 4261,6 МВт до 6379 МВт. Це майже в шість разів перевищує обсяг потужностей, введених у 2018 році. Минулоріч спостерігалося особливо стрімке зростання кількості проектів сонячної енергетики: частка нових потужностей комерційних СЕС досягла 83%, або 3538 МВт. Крім того, високі темпи розвитку демонстрували й фотоелектричні установки домогосподарств, загальна потужність яких становила 550 МВт. Ці СЕС належать 21 тисячі домогосподарств, які розосереджені по всій країні. Тобто ми побачили справжній сонячний бум в енергетиці!

— Що спричинило цей бум?

— Сонячний тариф в Україні сьогодні дійсно найбільший у світі — 12 євроцентів за 1 кВт-год. Коли в 2009 році вводили “зелені тарифи”, то для сонячної енергетики вони були ще захмарнішими. І зрозуміло чому. 95% всіх сонячних проектів належало структурі братів Клюєвих, які були зацікавлені в отриманні шалених грошей для своїх проектів та надприбутків. Щодо тарифу для вітроелектростанцій, то він становить 9,2 євроцента за 1 кВт-год. (приблизно 2,2 гривні). Це не найвищий показник у Європі, дорожче електроенергія з вітру коштує у Великій Британії, Сербії.

— Власники домашніх сонячних електростанцій масово скаржаться, що не отримують виплати від місцевих обленерго за “зеленим тарифом”. Що відбувається?

М. Яковлєва:

— Проблеми почалися не тепер, а ще у 2015 році, коли попередня влада анонсувала, яким чином розвиватиме зелену енергетику. Тоді міжнародні організації звертали увагу, що це — дорога до банкрутства. Коли електроенергія для населення коштує 1,68 за 1 кВт-год., а держава дотує зелену енергетику на 5 гривень за 1 кВт-год., це ненормально. Голова енергетичного співтовариства неоднарозово наголошував, що країна, котра має такий великий дефіцит державного бюджету, не може встановлювати  подібні високі тарифи.

Він попереджав, що ми наступаємо на ті самі граблі, що й інші країни (Іспанія, Чехія, Болгарія ), які свого часу також ввели високі тарифи, щоб привабити зелені інвестиції.

В Іспанії витрати на цей сектор енергетики з держбюджету сягнули майже 9 мільярдів євро. Після цього дотації виробникам скасували і навіть встановили податок на кіловати, вироблені зі сонця. Але дефіцит бюджету покривали коштом інших сфер. Тобто високі “зелені тарифи” — це глухий кут.

— Однак закон зобов’язує державу до 2030 року купувати у суб’єктів усю вироблену відновлювальними джерелами електроенергію за “зеленим тарифом”. Що тепер робити — кардинально знижувати їх чи обмежувати будівництво нових потужностей ВДЕ?

— Треба аналізувати всі проекти по ВДЕ. Дивитися, які покрили свої витрати за рахунок “зеленого тарифу”, вести перемовини з інвесторами щодо скорочення або викупу їхніх потужностей. Хоч це створюватиме негативний імідж держави серед іноземних інвесторів. Бо вони казатимуть, що Україна спочатку, аби залучити інвестиції, обіцяла дуже багато, а коли реальні інвестиції зайшли, все обрізала. З тими інвесторами, які ще не окупили свої витрати, держава також повинна вести перемовини про викуп потужностей у державну власність. І, звичайно, треба припинити погодження нових проектів.

А. Конеченков:

— Просто так скоротити “зелений тариф” та ввести обмеження на зелену енергетику — це неправильно. Бо інвестори не зможуть оплачувати банківські кредити, ті виставлятимуть штрафні санкції компаніям, які інвестували у ВДЕ, а останнім нічого не залишатиметься, як судитися з Україною. У 2015 році НКРЕКП не захотіла перераховувати закріплений законодавством “зелений тариф” у євро, бо гривня впала у п’ять разів. Девелопери звернулися у суди й виграли їх, держава компенсувала той тариф, який гарантувала законом.

Вихід тепер один — сідати інвесторам та владі за стіл переговорів. Ще рік тому потрібно було ввести зелені аукціони й знизити тариф, передусім на сонячну електроенергію, погодити його із бізнесом. На додаткове зменшення тарифу гравці, думаю, підуть, а от на обмеження будівництва, як пропонує Міністерство енергетики та захисту довкілля, — ні. Бо вони втратять вкладені гроші, а держава отримає численні судові позови, і як результат — ще більші втрати згодом, коли суди задовольнятимуть інтереси девелоперів.

Коли запровадять зелені аукціони, то вітрова та сонячна енергетики конкуруватимуть із традиційною. Аукціони знайдуть певний рівень цін, при яких інвесторам буде доцільно заходити на цей ринок. Але, щоб розвивати зелену енергетику, потрібно повністю змінювати енергетичну систему й вирішити насамперед питання із балансуючими потужностями.

Матеріал Лесі Ясинчук на сайті Експрес

Фото: Ua.news