Яскраве сонце, дерева в зелені, у воді відображаються хмарки та небо.

"Нехай завжди небо буде мирним! Хочеться спокою і радості. Їх зараз навколо мало, але коли сюди приїжджаю – стає спокійніше і радісніше. Часто приїжджаємо на набережну з дітьми. Катаємось на велосипедах. Тут біля водосховища улюблене та безпечне місце", – говорить співробітниця Укргідроенерго Наталія Зирянова.

А майже 20 років тому, ще дитиною вона бачила це водосховище, і величезні кришки гідроагрегатів гідроелектростанції, проїжджаючи греблею. Цей краєвид їй подобався, щоправда не знала чому. У роботі гідроелектростанції нічого не розуміла та й в сім'ї енергетиків не було.... Допоки у 18 років вона, через спільного друга, не познайомилась з гарним, розумним, сміливим молодим чоловіком. Очі Наталії одразу в душу запали і скоро пролунали весільні дзвіночки. Роман працював в гідромашинному цеху гідроелектростанції. Завжди з любов'ю розповідав про роботу.

"Коли заходив в рідну машинну залу і бачив велич працюючих турбін, пишався собою! Докладав максимум зусиль, щоб все працювало, як годинник. Генерувати світло для людей - це його особистий внесок у розвиток України", – розповідає Наталія.

Ставлення до підприємства в чоловіка сформувала його родина. Бабуся, дідусь, мама і тато, всі працювали на гідроелектростанції. Змінюючи покоління. Династії Зирянових понад 50 років. Щодня в різні роки працювали на благо міста і країни. Мають нагороди, відзнаки, прізвище Зирянових лунало майже на кожній урочистості. Родина не тільки залучила чоловіка Наталії до роботи, а й передала традиції сімейності.

"Завжди триматися разом, "кулачком", як кажуть. Тільки так можна подолати всі негаразди і відбити проблеми. Мій чоловік дуже сильний духом! Це родинне. Коли почалася війна, я була в паніці...Хотілося бігти, рятуватися, дуже страшно було за дітей, навіть думала виїхати з країни. Але він тоді знайшов потрібні слова, підтримав, міцно обійняв і...вмовив. Я дякую йому за все! Не знаю, як склалося, якби нам прийшлося розлучились. Цього краще не робити....так гірше. Зараз ми щасливі, робота є, стабільність також. Ми живемо в своїй країні і боремось!" - ділиться Наталія.

Гуляючи з дітьми на набережній тепер вже рідного водосховища, Наталія любить згадувати як все було та передає нащадкам сімейні цінності. Чоловік, хоч і не поділяє хобі велосипедних прогулянок, але завжди готує смачні страви та зустрічає родину. Бути разом, "кулачком" – це головне! Родина – фундамент життя.

Пресслужба Укргідроенерго

Дізнавайтесь більше актуальних новин про діяльність компанії та галузі в нашому телеграм-каналі.

Читайте також:

На мамах все тримається

Футбол на підтримку армії: у Каневі провели благодійний турнір

Життя в окупації