Сьогодні Станіслав займається відповідальною і технічно складною роботою – ремонтом гідротурбінного обладнання та обслуговуванням маслогосподарства. Ця ділянка забезпечує безперебійну роботу головних механізмів станції, і тут не можна припуститися жодної помилки.
«Я народився і виріс у Каневі. Вперше побував на ГЕС ще школярем, у 9 класі, під час екскурсії. Пам’ятаю, як мене вразили гігантські конструкції – масштаби станції просто захоплювали дух! Особливо запам’яталося підтурбінне приміщення: уявіть, ми були на самому дні Дніпра. А ще я тоді вперше дізнався, яку вагу може підняти козловий кран – до того я думав, що вони тут просто як експонати», – згадує Станіслав.
Сьогодні він уже не просто гість на станції, а один із тих, хто забезпечує її стабільну роботу.
Якщо центральний пульт управління називають «мозком» ГЕС, то маслогосподарство – її «печінкою». Саме тут зберігаються, очищуються та транспортуються різні види масла, без яких робота гідротурбін та трансформаторів була б неможливою.
«Вивчити всі 162 засувки маслопроводів було непросто, але тепер я можу розповісти про кожну з них із заплющеними очима», – усміхається Станіслав.
Приймання, очищення, зберігання, підсушування масла, контроль його якості, миття тари – це лише частина щоденних обов’язків, які виконує Станіслав. Робота кропітка, але він любить її і вважає надзвичайно важливою.
Сьогодні немає значення, скільки тобі років чи яка твоя посада. Важливо лише одне – відданість справі. А гідроенергетики – це люди, на яких можна покластися так само, як на міцність бетону наших станцій.
Пресслужба Канівської ГЕС
- 77