Нині, вдивляючись щодня зі свого робочого місця у рідні простори, мимоволі зупиняючи погляд на даху своєї оселі, що видніється серед домівок василівчан, кухар Дністровської ГАЕС Любов Шавелькіна розпочинає роботу над першими стравами, аби опівдні персонал станції смакував улюбленим уже борщем чи супом.
За 13 років через це вікно вона бачила багато: хвилювання перед приїздом делегацій, напруження у дні розрахунків, звичну рутину, тривогу після вторгнення та біль після ракетного удару. Але попри все, в її погляді залишається віра – у життя, майбутнє та мирне небо над Україною.
Свій трудовий шлях Любов Шавелькіна розпочала ще у жовтні 1976 року, коли прийшла працювати охоронницею в Управління будівництва Дністровського гідровузла. З того часу минуло майже 40 років, із них понад 25 – в енергетиці.
Цієї осені Любов Антонівна відзначить ювілей, але найбільша цінність для неї — родина: два сини (один із яких разом із дружиною працює на станції) та четверо онуків. У пам’яті жінки виринають моменти з історії Дністровської ГЕС-2 (нині ПрАТ «Нижньодністровська ГЕС»), робочі будні, свята, зустрічі та запуск гідроагрегатів, свідком якого вона була.
Та головне ще попереду. Те, чого чекає кожен українець: Перемога, весна, відродження країни. А також стабільна робота Дністровської ГАЕС — станції, становлення якої вона бачила на власні очі і з якою пов’язана вже тринадцятий рік.
Пресслужба Дністровської ГАЕС
Актуальні новини
- 97