«Працювати на гідроелектростанцію потрапив випадково. На вакантне місце запросили мого друга, але він відмовився через складність логістики, а я вирішив спробувати. Я прийшов на співбесіду замість нього і жодного разу не пожалкував, адже ця робота повністю реалізує мене як фахівця-енергетика», — згадує пан Сергій.

У 90-ті роки на станціях дніпровського каскаду розпочалася масштабна реконструкція — оновлювалися силові установки, замінювалося гідросилове обладнання… Це був час викликів, але і можливостей для гідроенергетиків, які працювали поруч із досвідченими наставниками.

«Нам було непросто: ми освоювали нове обладнання і одночасно ремонтували старе. Але завдяки талановитим наставникам — таким як Юрій Прилуцький та Михайло Морозов, — ми знали, що робити і куди рухатися. Мені завжди щастило на людей, які мене оточують. Саме вони — справжнє натхнення для мене», — ділиться Сергій Васильович.

Сьогодні, попри виклики війни, Сергій Штепура продовжує віддано працювати на станції, передаючи свій безцінний досвід молодому поколінню енергетиків. Його історія — це не просто шлях до професійного успіху, а приклад людини, яка з любов’ю і відповідальністю ставиться до своєї справи, знаючи, що його знання і вміння допомагають зберігати енергетичну стабільність країни.

Пресслужба Середньодніпровської ГЕС