Це під час кожної тривоги думати про близьких, а після знову братися до роботи. Це не жалкувати ні дня про вибір професії, гідно та відповідально виконувати свої обов’язки, бо треба… Треба забезпечувати світлом та теплом оселі, щоб підприємства не спинялися, а бізнес працював. Історії наших працівників, які більшу частину свого життя присвятили гідроенергетиці та продовжують тримати енергетичний стрій.

Йовенко Сергій

Підлітковий інтерес до складних механізмів та бажання фундаментально розумітися на технічних процесах у героя цієї історії  переросло в професію. Закінчив Вишгородський учбовий комбінат за спеціалізаціями: стропальні роботи, обладнання під тиском, компресори. Гідроенергетику обрав свідомо, без вагань. 21 рік тому почав слюсарем 2 розряду Київської ГЕС, постійно професійно зростав та удосконалював свої знання, тож виріс до слюсаря 6 розряду турбінного цеху – серця станції, що відповідає за генерацію електроенергії.

«Коли я вперше побачив всі ці механізми, як вони крутяться та працюють то одразу зрозумів, що це моє. І в мене виникло велике бажання працювати з всім цим складним обладнанням. На початку моєї кар’єри було нелегко. Постійно треба вдосконалювати свої технічні знання та правильно застосовувати їх на практиці. Але зараз я ні в якому разі не жалкую про свій вибір і не хотів би його змінити. Бо коли я чую, що всі машини та  агрегати працюють, як годинник -  це для мене найвища оцінка проробленої роботи нашої команди.», - каже фахівець.

Так само як колись вчили його, тепер Сергій і сам став наставником для молодих фахівців. Бо він переконаний - надійне електропостачання залежить не тільки від справності обладнання на стаціях, а й від злагодженості колективу. 

«У нашій роботі складне все, бо працюємо з гідротурбінами та гідроагрегатами – це дуже високотехнічне обладнання, в якому усі деталі тісно пов’язана між собою. Якщо хоч одна маленька частинка виходить з ладу необхідно все розібрати, витягти з середини машини та зібрати все назад. Але воно того варте, коли я після ремонту захожу в турбінний зал та чую шум роботи машин – для мене цей звук означає перемогу та ще один крок до енергетичної безпеки України», - переконаний Сергій.

В перші місяці повномасштабної війни, Сергій працював понаднормово, подекуди 24/7, без відпочинку та вихідних. Каже, щоранку обіймав дружину, доньку та йшов на роботу, бо відчував відповідальність не лише перед колективом, а й перед всією країною. Попри все героєм себе не вважає. Скромно каже – «це моя робота».  

«Незалежно від посади, функцій та завдань, кожен хто працює на таких важливих об’єктах – є відповідальним за енергетику. Від невчасно закрученого гвинтика на гідроагрегаті, ціле місто може залишатися без світла та тепла», - наголосив він.

Глушко Микола

Ця історія про вірність та відданість своїй справі довжиною у 36 років. Саме такий трудовий стаж у Миколи - слюсаря гідротурбінного обладнання на Дністровській ГЕС. Як за стільки років не відбулося професійного вигорання?

«Часто чую, що моя робота рутинна, але це не так. Постійний рух, нові завдання та виклики. В мої обов’язки входить виявляти несправності та оперативно їх усувати.  Для цього потрібно розбиратися у схемах та кресленнях, вивчати технічну літературу, бази даних та інші джерела інформації. Важливо не зациклюватися на проблемі, а шукати рішення», - розповів він.

Не тільки улюблена робота, а вже й родинна справа. Дружина Миколи працює в гідроенергетиці понад 30 років, 18 з яких - машиністом крана на Дністровській ГЕС. Спільне покликання передалося і їх сину.

Відтоді як Микола почав свій трудовий шлях, в компанії змінилося багато: обладнання стало більш сучасним, запустилися нові черги гідроагрегатів, впроваджувалися інноваційні проєкти. Без змін тільки особисті якості та ставлення до роботи: принциповість, відповідальність, послідовність професіоналізм та стійкість.

«Ми весь час знаходимось напоготові задля збереження  працездатності гідроагрегатів та обладнання. Всі ми розуміємо настільки важливим зараз для всієї країни є стабільна робота нашої  станції та енергосистеми в цілому. Фактично, ми також воюємо тут з ворогом. І готові виконувати свої обов’язки у будь-яких, навіть екстремальних умовах», - підкреслив фахівець.

Фесенко Сергій

Професійність та відповідальність –  це ті якості, якими має володіти енергетик, особливо в теперішніх умовах, переконаний Сергій,  інженер І категорії групи високовольтних випробувань та вимірювань силового обладнання. Чоловік працює на Кременчуцькій ГЕС з 1991 року. Ще навчаючись у гірничо-металургійному технікумі, він вперше познайомився зі станцією. Перебуваючи тут на виробничій практиці, вирішив зв’язати долю з гідроенергетикою.

«Розпочинав свою кар’єру з електромонтера по випробовуванням і вимірам. І хоча за фахом я фахівець гірничо-металургійного сектору, з енергетикою тут чимало спільного. Я не скажу, що було геть складно, але й не можу сказати, що просто. Я постійно вивчав процес гідрогенерації, та й допомагали наставники: ділились своїм досвідом та знаннями», - каже майстер.

В гідрогенерації Сергій знайшов не тільки своє покликання, а й другу половинку. З Олею вони працювали в одному підрозділі й незабаром спільне місце роботи перетворилося на спільний побут - стали подружжям. Тепер, вже родина Фесенків докладає максимум зусиль, аби в країні було збережено світло та тепло.

«Роботою – це була до повномасштабної війни, тепер це обов’язок. Я усвідомлюю ризик, але інакше просто не можу. І не тільки я один, тисячі енергетиків по всій країні працюють з однією ціллю, щоб економіка країни розвивалася, а в оселях був затишок та комфорт, наскільки зараз це реально», - зазначив фахівець.

Пресслужба Укргідроенерго