«Робота в гідроенергетиці вимагає уважності, дисципліни й відповідальності. За ці роки я багато чому навчився. Але для мене дуже важливий і колектив. Коли поруч люди, на яких можеш розраховувати, легше вирішувати складні робочі питання і разом виконувати поставлені завдання», — говорить Віталій.
Поза роботою значну частину його життя займає футбол. Ним Віталій захопився ще у першому класі й відтоді практично не розлучається зі спортом. За роки було чимало команд, турнірів, перемог і медалей — їхню кількість він, зізнається, давно перестав рахувати.
«Мене завжди приваблювали динаміка футболу, командна гра та емоції. За стільки років це вже більше, ніж просто захоплення. І для мене важливі не стільки нагороди, скільки кожна команда, кожна перемога і люди, з якими довелося грати».
Цього серпня спортивний досвід Віталія отримав нове продовження. Він став єдиним представником Дністровської ГАЕС у команді Укргідроенерго на Всеукраїнських спортивних змаганнях серед працівників енергетичної галузі України в Чернівцях. Для Віталія це був перший турнір у складі команди компанії. Проте, за його словами, часу на адаптацію фактично не знадобилося.
«Я був новачком у цій команді, але з перших хвилин було відчуття, ніби ми давно знайомі. Відчувався справжній командний дух: усі підтримували одне одного і були налаштовані на результат. Для мене було дуже приємно представляти свою станцію у складі команди Укргідроенерго».
Окремо Віталій відзначає підтримку розвитку корпоративного спорту з боку керівництва компанії. Каже, для людей, які тренуються і представляють Укргідроенерго на змаганнях, це має цілком практичне значення — дає можливість не залишати спорт лише особистим захопленням, а розвиватися далі.
«Коли бачиш, що спорт у компанії підтримують і твоє захоплення цінують, це мотивує. Хочеться тренуватися, брати участь у змаганнях і гідно представляти свою компанію. Це і додаткова відповідальність, і стимул рухатися вперед».
У цьому Віталій бачить багато спільного з роботою. І на футбольному полі, і на станції результат залежить не від однієї людини. Важливо знати свою справу, відповідати за свою ділянку і водночас розуміти тих, хто поруч.
Є в історії Віталія й особливий символічний збіг: він народився у 1991 році й цього року разом з Україною відзначає 35-річчя. Говорячи про це Віталій зазначає, що найбільше бажання сьогодні — щоб Україна мала справедливий і тривалий мир, а ті, хто її захищає, повернулися додому.
Віталій — батько двох синів. І те, чого він хоче навчити їх, багато в чому перегукується з принципами, яких дотримується сам: не здаватися після невдач, працювати на результат, відповідально ставитися до того, що робиш, і за будь-яких обставин залишатися людиною: «Я хочу бути для синів прикладом — у житті, роботі та спорті. Показати їм, що результат приходить тоді, коли ти чесно працюєш, рухаєшся до своєї мети й не опускаєш рук».
Пресслужба Дністровської ГАЕС
Актуальні новини
- 42