Співробітниця Укргідроенерго Інна Гончар так і вчинила.

Жовто-блакитні квіти  —

Серця мого частина,

Віра, любов і діти,

І рятівна хустина.

Жовто-блакитна доля —

Стежка і захист роду,

Мрія моя і воля,

Символ мого народу!

Жовто-блакитна стрічка —

Правди своє мірило,

Поле і небо, річка

І українська сила!

Жовто-блакитна слава —

Пісня в обіймах доні,

Щедрі дощі на травах,

Райдуга на осонні.

Жовто-блакитна мрія,

Сонце і подих неба —

Іншого я не вмію,

Іншого і не треба!

Ці рядки співробітниця Укргідроенерго Інна Гончар написала одразу після спілкування з колегою. Натхнення до Інни приходить, зазвичай, несподівано. Наче ручка сама на папері слова римує. Жінка почала писати ще в школі. Надихали перші симпатії,  природа, відчуття легкості і радості. Розвивати талант почала студенткою. Її поезії лунали на парах з української мови, на урочистостях, святах, конкурсах і зчитувались з рядків у газетах.

"Я обрала свій шлях і прокладала його сама. Не розраховувала ні на кого. Не рекламувала себе і не нав'язувала свою творчість. Відправляла листи з поезіями до видань. Якщо вони знаходили шлях до чиєїсь душі, їх друкували. Люди читали, багатьом подобалося, бачили щось для себе або про себе", - каже Інна Гончар.

Зараз у творчій скарбниці Інни власні збірки, спільні з композитором пісні, переклади дитячих книжок, публікації в національних виданнях, чисельні відзнаки і нагороди. Жінка є членкинею Національної спілки журналістів України. Попри все ніколи не хизувалась. Викладала українську мову і літературу, українознавство у школах і гімназії, працювала у бібліотеці, кореспондентом і відповідальним редактором друкованого видання. Нині  працює в Укргідроенерго. Всюди жінка проявляє себе творчою особистістю, підбадьорює колег поезіями, пише вірші про підприємство, які потім злітають з дитячих вуст у відеороликах. Напередодні дня народження наприкінці січня , жінка видала збірку "По цю сторону межі".

"Таку назву дала, бо це символізувало мою особисту межу. Навіть уявити не могла, що за місяць дізнаюсь - існує ще одна...навіть не межа...а безмежжя",  - розповідає Інна.

Його, як і кожен українець, жінка відчула наприкінці лютого. Разом з ракетами у життя прилетіли страх, сум, невпевненість у завтрашньому дні, а для Інни ще й творча тиша. Згодом творчі струни знову натягнулись. Інна почала поезіями підтримувати себе, колег, друзів та рідних. Відволікатися сама й інших рятувати. Як бачить хто з колег сумний, намагається підбадьорити і, можливо, вірш присвятити.

"Колег підтримати хочу в першу чергу. Ми енергетики, на наших плечах велика відповідальність і енергетична безпека країні. Ми також воюємо, тільки на своєму фронті. Якщо занепадемо духом ми, не втримається багато чого. Тому важливо вчасно підтримати словом, творчим зокрема", - ділиться Інна.

Інна Гончар мріє про мирне життя, творчі вечори, десятки нових збірок, поезії - гуморески, які вона надсилатиме друзям з простим  приписом "З гарним настроєм тебе!  Щасливого дня!".

Пресслужба Укргідроенерго

Дізнавайтесь більше актуальних новин про діяльність компанії та галузі в нашому телеграм-каналі.

Читайте також:

Теплі зустрічі

«Сьогодні любов і людяність мають бути вище амбіцій та гордині!» – Ігор Сирота

Тримаємо наш український стрій разом – з вірою і відданістю!