У цей день ми звично бажаємо щасливого дитинства… Проте значимість цих, здавалося б, буденних слів ми зовсім інакше трактуємо сьогодні.

Четвертий місяць повномасштабної військової агресії росії. Сотні загиблих, тисячі скалічених дитячих доль. І, на жаль, це наші реалії, від яких здригається увесь світ.

Маленькі українці змушені ховатись від обстрілів та ракет у сирих і холодних підвалах, вимушено залишати свої домівки, аби зберегти життя. Хоча відчуття тієї бажаної безпеки мало б бути вдома — поруч із мамою й татом, бабусями й дідусями, братиками та сестричками… росія відібрала це в них.

На дворі двадцять перше століття, епоха стрімкої глобалізації… А наші діти зі страхом розповідають, як бачили агресивних рашистів.. Як ці рашисти вривались у їхні квартири/ будинки… Як погрожували зброєю, наставляючи гвинтівки на усіх членів родини… Як кудись повели тата і старшого братика зі зв’язаними руками, і вони вже не повернулись.. Як у бомбосховищі їх пригортала поранена мама…Як мами не стало, на їхніх очах… Як прокляті орки робили з ними таке, що і жити далі не хочеться… Як мама з татом прикріплювали на автівки шматки білого простирадла та таблички з надписами «діти», щоб вирватись з окупації, а вони… все одно стріляли…

Комусь вдалось вирватись з рідними, когось, уже сиротою, вивезли в безпечне місце волонтери, а хтось - ще досі там, під обстрілами…
Від кожної такої розповіді стигне кров у венах.

До 24 лютого у кожного маленького українця були свої дитячі мрії: нова іграшка, частіші візити до ігрової кімнати, мати супер-силу, як у героїв улюблених мультиків… За ці страшних три місяці їхні життя і мрії кардинально змінились. Вони мріють, щоб додому повернувся татко, щоб ніколи більше не плакала мама, щоб над головами не літали ракети. Вони сумують за школою та дитячими садочками, за друзями і мріють повернутись додому…

Ми маємо голосно говорити про нашу біду, щоб увесь світ почув те, що відбувається зараз в Україні з українськими дітьми. Щоб маленькі українки та українці мали щасливе і безхмарне дитинство.

Пресслужба УГЕ

Ілюстрація: Y.simakovska

Читайте також: 

Ігор Сирота: «Ми молимося за кожного українця та підтримуємо тих, хто цього потребує» 

Ігор Сирота: «24 лютого спонукало український народ до переосмислення взаємин з країною-агресором та прискорило процес формування української ідентичності»