Будівництво, а саме спорудження важливої гідроспоруди, увійшло у долю заступника директора Дністровської ГАЕС з капітального будівництва Андрія Борисовича Горохова іще з раннього дитинства.

– З гідротехнічним будівництвом мене звела доля, – згадує він. – Випадково: у 1984 році разом із батьками-гідробудівцями я опинився в місті гідротехнічних будівельників Новодністровську.

Тож і не дивно, що згодом юнак пов’язав свою професійну долю саме з гідротехнічним будівництвом, обравши відповідну спеціальність у Рівненській академії водного господарства, яка в подальшому стала Рівненським державним університетом водного господарства та природокористування.

Відчути смак обраної праці не лише за навчальними посібниками та студентськими аудиторіями – ось що вабило Андрія, тож з третього курсу він перейшов на заочну форму навчання і паралельно розпочав свою трудову діяльність:

– Восени під дощем і снігом ми улаштовували бетонну підготовку під основні бетонні роботи (спочатку я працював у компанії «Добротвірська ТЕС», яка починала будівництво інженерно-побутового корпусу Дністровської ГАЕС), – повертається у свої спогади Андрій Борисович. – У гумових чоботах розтягували по майданчику бетон, що виливали з міксерів – цікава була робота.

Продовживши своє професійне зростання у ТОВ «Гідромонтаж» (керівник Григорій Андрійович Кучурка, який і нині продовжує будівництво Дністровської ГАЕС), як згадує Андрій, «ми із колегами варили каркаси для залізобетонних балок, які монтувались на водовипуску Дністровської ГАЕС, різні арматурні сітки і проводили армування ланок металооблицювання водоводів».

Будівництво Дністровської ГАЕС охоплювало все більше рядочків у трудовій діяльності Андрія Горохова:

– Інженером у виробничо-технічному відділі ТОВ «Енергопром», яке на той час було генеральним підрядником, я здійснював технічний нагляд за певними об’єктами.

Прикметно, що тоді його керівником відділу був Володимир Іванович Жук, котрий і зараз є колегою у філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС».

Ось так, пройшовши шлях від інженера технічного нагляду до заступника директора з капітального будівництва, Андрій Горохов зізнається, що «на гідротехнічному будівництві фізично не можливо працювати самому, навіть у відділі капітального будівництва не зможеш зробити все сам, бо у складі відділу є архів, кошторисна група, інженери технічного нагляду, які здійснюють нагляд за багатьма об’єктами і конструктивами, що закріплені за ними, тому і необхідно організувати людей, щоб кожен виконував свою частину роботи, а в результаті ми отримали цілісний результат, який планували на початку. Організовувати людей складно, бо кожен – це особистість, у кожного є свої нюанси у характері, тому й до кожного потрібно знайти підхід і кожного по-своєму мотивувати. Але коли вдалося організувати людей і процес пішов, то надалі все йде легко і просто, працюємо, як один організм».

Щоразу приходячи на своє робоче місце, а потім повертаючись додому, Андрій Борисович запевняє, що рушійною силою у всьому повинна бути любов:

– Щоб ми всі були в єдності і на роботі, і вдома. Якщо на роботі будемо єдині, то ніхто і ніщо нас не здолає. Так і вдома: буде єдність у сім’ї – будемо переможцями над усім. Щоб кожен цінував духовне більше за матеріальне.

Уявляючи мирне життя після перемоги, Андрій Горохов подякував би Богу за те, що допоміг йому пройти саме таким шляхом. Він також був би вдячний за те, що українці змогли подолати важкий час війни.

І ще – упевнений:

– Віра і надія на Божу підтримку допомагають здолати все!

А також – опора найближчих:

– Коли в тебе вдома все гаразд, то ти можеш повною мірою викластись і на роботі, бо коли вдома є якась проблема, то вона завжди займає частину уваги в твоїй голові і віддача тоді не повна.

Завжди вдячний моїй мамі, Тамарі Гаврилівні Гороховій, нині ветерану гідроенергетики, яка, працюючи інженером у відділі капітального будівництва, була моїм учителем і порадником.

Дякуючи долі, компанії «Укргідроенерго», керівництву філії за можливість пов’язати життя із будівництвом Дністровської ГАЕС, Андрій Борисович щоразу відчуває радість, гордість і задоволення від того, що здійснює свій вклад у цю грандіозну справу, адже ГАЕС – дуже і дуже важлива складова для енергосистеми України. А з огляду на ворожі атаки, які продовжуються по цей день, то і мега важлива.

Ну а якби колись довелося вести екскурсію на станції, дякуючи будівельникам-першопрохідцям та звертаючись до юного покоління, він неодмінно б сказав:

– Вірте у свої сили, помиляючись – не здавайтесь, будьте єдині, покладайтеся на Бога і зможете зробити неможливе!

Пресслужба Дністровської ГАЕС