1. Десята частина території країни вкрита льодовиками. Площа Ісландії становить 103 тис. кв. км, на яких проживає лише 320 тис. чоловік. Здобути звання країни вогню та льоду Ісландії допомогли геологічні характеристики та північне географічне положення. Острів розташований на хребті між Північноамериканською та Євразійською тектонічними плитами – у зоні надзвичайно високої вулканічної активності. Але геотермальна енергія цієї зони якраз і забезпечує потреби країни найповніше. Близько 11% території Ісландії вкрито льодовиками, сезонне танення яких поповнює водні ресурси річок, що беруть початок в горах та впадають в моря. Саме вони є основою ісландських гідроенергетичних ресурсів. Крім того, країна має потужний вітроенергетичний потенціал, що сьогодні майже не використовується.

2. Тепло в батареях – з надр землі. Ісландія розташована на острові, сформованому з базальтових пластів та інших лав, що поступово виливалися на поверхню протягом 20 млн років. Її територія – це вулканічне плато з вершинами до 2 км. Усього на острові нараховується 150 вулканів, 40 з яких – діючі. За виверженням вулкану Ейяф'ятлайокютль навесні 2010-го спостерігав увесь світ. Розпечена лава підігріває гігантські підземні озера Ісландії. Геотермальне тепло подається по трубам в міста та підігріває будинки, підприємства і навіть басейни. Але так було не завжди. Перші спроби використання геотермальної енергії були ще у XVIII ст., та лише у 1909 році одному ісландському фермеру вдалося вперше в історії країни направити гарячу воду з джерела на обігрів свого будинку. А вже у 1930 був споруджений перший трубопровід довжиною 3 км, через який у Рейк’явіку почали обігрівати будівлі. Школа стала першим закладом в історії Ісландії, що отримала підземне тепло. Сьогодні близько 90% будинків країни «гріються» завдяки геотермальним джерелам. Гаряча вода зі свердловин, глибина яких може сягати 2000 м, подається прямо в труби. Цікаво, що й деякі дороги та тротуари Рейк’явіку підігріваються прокладеними під ними гарячими трубами, тож на них ніколи не лежить сніг чи лід.

3. Перша ГЕС побудована у 1904 році. Це була невеличка гідроелектростанція потужністю 9 кВт в містечку Хафнарфьордур. Її власником був кмітливий тесляр, що потребував електроенергії для своєї майстерні, надлишком якої навіть ділився зі своїми сусідами. Розголос про успіхи малої гідроелектростанції швидко розійшовся країною і приклад тесляра наслідували інші ісландці. До 1950-х років гідроенергетика країни була представлена саме невеликими сільськими електростанціями. Одна з них – ГЕС Ellidaár, що почала роботу у 1921 р., використовується донині.

4. Розвиток гідроенергетики задля посилення економіки. На 1950 рік в Ісландії функціонувала велика кількість малих ГЕС, тож з’явилися мережі незалежних енергетичних систем по всій країні. В цей час Ісландія вирішує звернутися до масштабного виробітку гідроелектроенергії, щоб привернути увагу крупних промислових споживачів електроенергії зі всього світу. Ідея була проста та зрозуміла: створити умови для будівництва нових підприємств в країні з метою посилення економіки, появи нових робочих місць та разом з тим подальшого формування загальнонаціональної енергетичної мережі.

5. Перша станція потужністю 10 МВт. Потужний розвиток гідроенергетики дозволив забезпечити зростаючі потреби в електроенергії виробництв добрив та цементу. Перша гідроелектростанція потужністю понад 10 МВт була побудована в 1958 році. У 60-х роках швейцарська компанія Alusuisse зацікавилась будівництвом металургійного заводу в Ісландії, тому були проведені дослідження щодо доцільності використання декількох річок для побудови масштабних ГЕС. В результаті у 1972 році національна енергетична компанія збудувала першу велику гідроелектростанцію Búrfell, що на сьогодні має потужність 270 МВт.

6. Найпотужніша гідроелектростанція Ісландії. Алюмінієва промисловість в Ісландії продовжувала зростати протягом 1990-2000-х: завод ISAL був розширений у 1997 р., завод Nordic Aluminum збільшився вдвічі у 1998. ГЕС будувались відповідно, щоб задовольнити все зростаючі потреби в електроенергії плавильних заводів. Найбільша гідроелектростанція в Ісландії – Kárahnjúkar почала роботу у 2009 для обслуговування нового алюмінієвого заводу американської компанії Alcoa на сході Ісландії. Це дериваційна ГЕС, що є складним комплексом споруд і включає: 5 гребель, що перегороджують дві льодовикові річки, 3 водосховища, систему низьконапірних водоводів від водосховищу у вигляді тунелів загальною довжиною 73 км, водонапірну штольню висотою 420 м від шлюзового підземного вузла до підземної машинної зали ГЕС. Головна гребля станції є найвищою кам'яно-накидна греблею Європи висотою 193 м і довжиною 730 м. Вона формує водосховище Хальслон довжиною 25 км та площею 57 км². ГЕС Kárahnjúkar є найпотужнішою електростанцією країни зі встановленою потужністю 690 МВт та середньорічним виробітком близько 4,6 млрд кВт⋅год.

7. Гідроенергетика забезпечує 70% потреби країни в електроенергії. Сьогодні економіка Ісландії задовольняє свої енергетичні потреби – від опалення та живлення приватних будинків до забезпечення енергоємних галузей промисловості – головним чином за рахунок «зеленої» енергетики, виробленої гідро- (близько 70%) та геоджерелами (близько 30%). Виключення: транспортний сектор, який поки ще працює на викопному паливі (менше 1%).

8. Шалений потенціал гідроенергетики Ісландії. Національна енергетична агенція Ісландії підрахувала, що гідроенергетичний потенціал країни становить приблизно 285 ТВт⋅год порівняно з сьогоднішнім показником виробітку у 12,9 ТВт⋅год. Річ у тім, що економіка Ісландії не потребує такої великої кількості електроенергії. Для стимулювання розвитку країни та використання своїх багатих ресурсів у повній мірі, Ісландія зараз працює над тим, щоб повторити успіх кейсу з алюмінієвими заводами в інших сферах: таких, наприклад, як центри обробки даних.

9. Найвищий показник енергії на душу населення. У 2007 році ООН визнала Ісландію найкращою країною для життя у світі, що відзначає високий рівень життя населення. Цікаво, що парламент тут існує ще з 930 року! Через невелику кількість населення, за статистикою ісландці виробляють більше енергії на людину, ніж будь-яка інша країна світу, або 53 832 кВт⋅год на душу населення щорічно. Для прикладу, Норвегія посідає друге місце цього рейтингу з показником 23 000 кВт⋅год.

10. Найбільша кількість електроенергії Ісландії йде на промислові потреби. На потреби домогосподарств використовується близько 5% від загального виробітку електроенергії. Причому, ісландці зовсім не економлять цей ресурс, адже він коштує зовсім недорого. І очікується, що використання електроенергії домогосподарствами зростатиме на 2% щорічно через збільшення кількості використовуваних електроприладів. А майже 80% виробленої електроенергії споживає металургійна та інші галузі промисловості країни. Ще 5% йде на потреби державних служб, 4% забирають підприємства комунального обслуговування, 1% – сільське господарство.

Головне фото: ГЕС Hrauneyjafoss (1981 р.), встановлена потужність - 210 МВт, Ісландія (фото: landsvirkjun.com)

За посиланнями можна ознайомитися з історією та фактами про гідроенергетику Венесуели, Норвегії, Бразилії, Канади, Японії.

Пресслужба Укргідроенерго