Паводки в Києві раніше були постійним явищем. Дніпро навесні наповнювався водою, рівень річки піднімався на кілька метрів, що призводило до підтоплення будинків і вулиць, розташованих в низині. У Стародавньому Києві таким районом був Поділ.
Перші київські потопи зафіксовані ще у 945 році. В літописі йдеться про те, що у 1128 році «вода забирає людей та житло». Згадка про ще один масштабний потоп датується 1789 роком, коли крім Подолу постраждали і київські слобідки. А у 1845 році вода у Дніпрі піднялася аж на 8 метрів. У 1931 році цей показник сягнув 8,5 метрів.
У 1960-і роки, коли місто розширювався, влада вирішила забудовувати лівобережні райони. Однак проблема потопів нікуди не поділася. Тоді інженери придумали незвичайне рішення – підняти рівень грунту. Експериментальним житловим масивом стала Русанівка, яку «намили» на додаткові 3-5 метрів за допомогою піску з каналу. Пізніше так само підняли сусідні Березняки та правобережну Оболонь. Гідронамив дозволив істотно підвищити рівень землі, і частково захиститися від повеней.
Справжнім порятунком для киян стало будівництво Київської ГЕС і поява штучного Київського моря. Після перекриття греблі, потопи істотно скоротилися. Можна сказати, що вони вже не дошкуляли жителям.
З повним матеріалом можна ознайомитися за посиланням нижче.
Джерело: 44.ua
Що буде, якщо спустити українські водосховища?
- 166