У рубриці «Жінка в енергетиці» ми продовжуємо розповідати про жінок, які присвятили своє життя гідроенергетиці. Наша сьогоднішня героїня — Валентина Кривопляс, ліфтерка Кременчуцької гідроелектростанції.
«Спершу працювала прибиральницею — робота зрозуміла, без особливих труднощів. Але через дев’ять років мені запропонували вакансію ліфтера. Було страшно: великий вантажний ліфт, а мені треба ним керувати… Але ми з ним швидко «потоваришували» і працюємо в унісон. До того ж колектив дружній, завжди підтримували і підказували», — ділиться спогадами Валентина.
Так і почалося її «партнерство» з ліфтом — техніка і людина, які працюють злагоджено, як одне ціле.
Від стабільної вантажного ліфта залежить доставка обладнання на різні рівні. Все має бути чітко й з дотриманням безпекових норм. Пані Валентина тримає руку на пульсі: регулярно проводить профілактику, стежить за технічним станом.
«Наш «дідусь» — так лагідно називав ліфт мій колишній колега, нині пенсіонер Олександр Тихий. Він добре розумівся на ліфтовому господарстві й часто допомагав із ремонтом. Коли на станції йдуть реконструкції, ремонти турбін чи електрообладнання — я відчуваю, що теж маю до цього дотичність. Адже саме я доставляю необхідне обладнання вчасно — і це важлива частина виробничого процесу. На щастя, мій напарник не підводить», — усміхається фахівчиня.
З болем у голосі вона згадує перші хвилини після ракетних обстрілів:
«Було дуже важко — і морально, і фізично. Піднімати пошкоджене обладнання, яке ще вчора працювало, давало струм… Це не забудеться. Те, що роблять окупанти із нашою країною, ніколи не буде прощене», — твердо каже фахівчиня.
Про Валентину Дмитрівну тепло відгукуються і колеги.
«Доброзичлива, щира, активна в громадській роботі, член цехового комітету профспілки. Завжди підтримує, допомагає, волонтерить, дбає про ЗСУ», — розповідає майстер електроцеху Микола Печений.
Поза роботою пані Валентина має ще одне джерело натхнення — вишивку. У її творчому доробку — вже готові сукні та сорочки, а також авторські розробки нових візерунків. Найбільше їй до душі мотиви рідної Кіровоградщини, однак вона із задоволенням використовує й орнаменти з інших куточків України.
Валентина Дмитрівна з оптимізмом дивиться в майбутнє. Вірить у квітучу, вільну Україну, у перемогу над усіма труднощами — і щиро бажає процвітання рідній гідроелектростанції.
Пресслужба Кременчуцької ГЕС
- 74