23.07.2024
Саме так на завершення зустрічі переконливо сказав електрослюсар електричного цеху Дністровської ГАЕС Андрій Миколайович Єрьомін після того, як за кількома десятками хвилин розмови промайнуло, здається усе життя, а надто те, що нетлінно зосталося у пам’яті про 30 років роботи у такому ж електроцеху Каховської ГЕС імені П. С. Непорожнього.
Друкувати
Уге

Сьогодні чоловік із вдячністю говорить про колег Дністровської ГАЕС і доброзичливу атмосферу в колективі, з яким уже два роки як поріднився після підриву Каховки. А у погляді – жахаючі обстріли й небо, котрим сновигали ворожі гвинтокрили й літаки одразу після повномасштабного вторгнення, і колони ворожої техніки, що все прибували неподалік їхньої дачі (яка згодом пішла під воду), і натягнута тятива нервів під дулом автоматів протягом усього періоду, коли доводилось працювати на рідній станції в окупації, і досі страхітливі спогади про перший потужний вибух 11 липня 2 роки тому поблизу Нової Каховки, і безкінечні уламки й осколки, що розлетілись навколо…

І хто б міг подумати, що такими ж тисячами дрібних скалок буде всіяна територія і приміщення уже Дністровської ГАЕС, приліт по якій уже 31 жовтня 2022 року Андрій Єрьомін переживе на власні очі, приїхавши на станцію перед початком робочого дня й відчувши після оголошення тривоги такі промовисті хлопки і поштовхи уже у сховищі на об’єкті… Цей хрускіт битого скла, дим і полум’я назавжди зостануться у пам’яті, бо одними з перших з колегами допомагали згодом пожежникам після ракетного удару.

«Спочатку ми думали, що вимушено від’їжджаємо на 2–3 тижні, – зізнався Андрій Миколайович, – згодом заспокоювали один одного, мовляв, на 2–3 місяці, зібравши всього-на-всього в дорогу лише пару валіз. А тепер уже 2 роки звикаємо, переживаємо тривоги і загрози з новодністровцями, та найбільше – мріємо повернутися додому… А ще – укотре, уже геть по-іншому усвідомлюю спогади і слова моєї бабусі про те, що тільки б не було ніколи війни!..

Ось такі вони, енергетичні дні електрослюсаря Дністровської ГАЕС Андрія Єрьоміна, чий трудовий внесок у роботу Каховської ГЕС разом із дружиною Інною Аркадіївною, котра свого часу працювала там головним бухгалтером, її батьками, працівниками-будівничими станції, склав 140 років!

«Життя продовжується! Будемо жити! Все буде добре!» – ці слова Андрія Миколайовича стали запорукою і своєрідним енергетичним місточком до неодмінно щасливого українського майбутнього, в якому колеги все ж зустрінуться уже на новій Каховській гідроелектростанції!

Пресслужба Дністровської ГАЕС

 

 

 

Поділитися: