Сьогодні хочемо розповісти про те, як в компанії захищають і підтримують тих, хто віддав значну частину свого життя гідроенергетиці.
У 50-х роках Павло Баранов молодим хлопцем будував Кременчуцьку гідроелектростанцію. У 1962 році переїхав на будівництво Київської ГЕС. Її перший агрегат запустили у 1964 році. Тоді ж Павло влаштувався на станцію машиністом крану. Кропітка робота і дружній колектив швидко допомогли здобути необхідний досвід. Чоловік завжди був активним, брав участь в усіх заходах, підтримував колег, організовував урочистості. І паралельно вчився у виші. За кілька десятків років, коли вже обіймав посаду начальника цеху, своїх добрих справ не полишив. Після виходу на пенсію Павла Баранова обрали керівником ветеранської організації.
«Я завжди підтримував своїх колег. Ми, як одна дружня родина. Вони віддали багато років роботі і гідні того, щоб про них не забували. У мирний час ми частенько збирались всі разом, за одним святковим столом. Зараз це, здебільшого, телефонні розмови. Але вони завжди теплі, такі, що піднімають настрій у важкий час. Ми сподіваємося на краще. На те, що зберемось на святі енергетиків, у грудні», - каже голова ветеранської організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС і апарату управління Укргідроенерго.
Особливу увагу приділяють в Укргідроенерго ветеранам та пенсіонерам-енергетикам. Людям, які в професії понад 20 років. Кожен день вони ефективно працювали, аби кожен мав світло і тепло в домівках. Після виходу на пенсію компанія про людей не забуває. Вони отримують матеріальну підтримку, щомісячну грошову допомогу, подарунки, привітання з нагоди всіх свят, продуктові набори.
«Люди – наша головна цінність. Ми не забуваємо та дбаємо про наших пенсіонерів. Вони на це заслуговують. У час повномасштабної війни особливо відчуваємо на собі цю відповідальність. Ми маємо захищати їх душевну рівновагу, підбадьорювати та підтримувати», - говорить голова Ради профкомів Укргідроенерго Олександр Цимбалюк.
Пресслужба УГЕ
- 149